ГЕНІТАЛЬНА ІНФЕКЦІЯ ЖІНКИ, ЯК ПАТОГЕНЕТИЧНИЙ ФАКТОР РОЗВИТКУ ЕНДОМЕТРІОІДНИХ ГЕТЕРОТОПІЙ.
ГЕНІТАЛЬНА ІНФЕКЦІЯ ЖІНКИ, ЯК ПАТОГЕНЕТИЧНИЙ ФАКТОР РОЗВИТКУ ЕНДОМЕТРІОІДНИХ ГЕТЕРОТОПІЙ.
У численних фундаментальних дослідженнях, присвячених проблемі репродуктивного здоров’я жінок, важливе місце займає вивчення проблеми аденоміозу, що пов’язано зі зростанням його частоти та негативного впливу на якість життя та репродуктивний потенціал. Аденоміоз може викликати аномальні маткові кровотечі та дисменорею, і пов’язаний зі зниженням на 28% частоти клінічної вагітності, а також із більш ніж подвоєним ризиком невиношування вагітності. У сучасних дослідженнях, присвячених вивченню патогенезу аденоміозу, розглядається можлива роль внутрішньоматкової інфекції, що викликає активацію прозапальних імунних медіаторів, а також бере участь у формуванні в організмі жінок аутоімунних порушень. Показано ініціюючу роль онкогенних штамів вірусу папіломи людини, ендогенних ретровірусів, герпес–вірусів у змінах ендометрію. Віруси і бактерії можуть відігравати роль у розвитку аденоміозу, стимулюючи проліферацію або інгібуючи клітинний кровоток.
МЕТА ДОСЛІДЖЕННЯ: вивчити патофізіологічне значення генітальної інфекції у розвитку аденоміозу у жінок репродуктивного віку.
МАТЕРІАЛ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ. Проведено обстеження 65 жінок репродуктивного віку. Сформовані 2 групи: I групу склали 35 (53,8%) пацієнток з аденоміозом. II групу (контрольну) склали 30 (46,2%) гінекологічно здорових жінок. У виявленні інфекцій використовували полімеразну ланцюгову реакцію (ПЛР) і ІФА за допомогою наборів реагентів Amplisens HSV I, II, Lot 2020-09-20, HPV 16/18, Lot 2020-12- 09, CMV, Lot 2020-08-01 (Нiмеччина). Вірусологічне обстеження проводилося в зішкрібах ендометрію та слизу цервікального каналу. У пробах крові визначали наявність специфічніх антитіл до вірусів герпесу та цитомегаловірусу.
РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ. Серед хворих на аденоміоз активну фазу хронічної HSV1,2 інфекції було виявлено у 20,7% хворих з ідентифікацією ДНК HSV1,2 у цервікальному слизу у 14,2% випадків та в ендометрії – 6,4%. Найчастіше (55,6%) ДНК HSV1,2 виявлялася одночасно в цервікальному слизу та в ендометрії, рідше (44,4%) тільки в одному середовищі – в цервікальному слизу – 33,3%, або ендометрії – 11,1%. Латентну фазу хронічної HSV1,2 інфекції виявлено у 89,4% хворих. У 14,4% хворих на аденоміоз ідентифіковано ДНК VPH у цервікальному слизу та ендометрії. У 19,4% хворих на аденоміоз ідентифіковано ДНК СMV в цервікальному слизу та ендометрії. У цервікальному слизу ДНК СMV виявлялася у 82% хворих, в ендометрії у 117%. ДНК СMV ізольовано в цервікальному слизу виявлялася у 37,5% хворих, в ендометрії ізольовано ДНК СMV не виявлено. У 62,5% хворих ДНК СMV була ідентифікована і в цервікальному слизу та в ендометрії. Серед жінок контрольної групи ізольовано віруси в цервікальному каналі виявлені у 2,7% – HSV1,2 у 3,0% – СMV; в ендометрії вірусів не виявлено. Дослідження на наявність специфічних СMV, HSV1,2 антитіл – імуноглобулінів IgM, IgG показало підвищення рівня специфічних імуноглобулінів. Так рівень IgG HSV1,2 в 3 рази вище, а рівень IgM HSV1,2 в 1,3 рази вище, ніж у контрольній групі, рівень Ig G СMV у 4,5 разів вищим, а IgM у 3 рази вище, ніж у контрольній групі.
ВИСНОВКИ. Дослідження вірусних уражень ендометрію та цервікального каналу у жінок з аденоміозом виявили високу частоту вірусної контамінації, особливо це стосується VPH, СMV та HSV1,2. Нові дані дозволять визначити шляхи ефективної корекції та профілактики аденоміозу у жінок репродуктивного віку.