ОЦІНКА РЕПРОДУКТИВНИХ МОЖЛИВОСТЕЙ ЖІНОК В УМОВАХ СТРЕСУ
ОЦІНКА РЕПРОДУКТИВНИХ МОЖЛИВОСТЕЙ ЖІНОК В УМОВАХ СТРЕСУ
Плинність часу та швидкість з якою змінюється оточуючий світ, під безпосереднім тиском на нього людини, неоднозначно впливає середовище існування та перебування живих істот. Негативні зміни психоемоційного стану матерів є фактором ризику виникнення патологічних відхилень у потомства. Негативні психоемоційні стани можуть спонукати розвиток гострих стресових і депресивних розладів, при наявності яких жінки на різних етапах вагітності та в період вигодовування можуть несприятливо впливати на стан дитини. Умови, які створились визначають необхідність вивчення даної проблеми та розробки методів профілактики можливих розладів у потомства. Сучасні дослідження дозволяють стверджувати, що стрес, перенесений матерями під час вагітності, викликає відхилення в діяльності різних фізіологічних функцій, порушує взаємодію між імунною, гормональною та медіаторною системами у дітей. Фізичний та психоемоційний стан матері на етапі планування вагітності також може чинити негативний вплив на розвиток майбутнього потомства, на що вказують деякі наукові праці. В літературі невелика кількість даних щодо впливу перенесеної матерями психогенної травми під час вагітності або до зачаття на формування плоду. Особливість впливу психологічного стану, обумовленого безпліддям, на результат лікування визнається практично всіма дослідниками. Реакція на безплідність незалежно від того жіноче воно чи чоловіче, більш виражена у жінок. Вік і тривалість шлюбу іноді впливають на гостроту стресу. Сильне почуття депресії у жінок досягає на 2–3 рік після виявлення безпліддя, а після 3–4 років починається адаптація до безпліддя. Відзначено, що жінкам з ідіопатичним безпліддям притаманний більший оптимізм, на відміну від пацієнток, безпліддя яких було обумовлено захворюваннями, що вимагають хірургічного лікування.
МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ. В даному дослідженні вивчались клінічні особливості анамнезу та репродуктивного статусу у жінок із психоемоційними порушеннями, пов’язаними з перенесеним пренатальним стресом, у порівнянні з клінічними особливостями анамнезу та репродуктивного статусу соматично здорових жінок із трубно-перітонеальним фактором безпліддя. У дослідженні взяли участь 120 пацієнток, 80 з яких перенесли пренатальний стрес: основна група, яка розподілена відповідно на 1 групу – жінки, яким проводилось екстракорпоральне запліднення, та 2 групу – жінки, яким екстра-корпоральне запліднення не проводилося. Для порівняння було сформовано контрольну групу з 40 жінок без пренатального стресу. Вік пацієнток коливався від 22 до 45 років. У всіх пацієнток вивчались скарги, анамнез захворювання та життя, гінекологічний анамнез, рівень освіти, оцінювались причини безпліддя. За пренатальний стрес вважали: наявність в анамнезі ускладнень при попередній вагітності (симптомів прееклампсії тяжкого ступеня та/або народження дітей від цієї вагітності з ознаками затримки внутрішньоутробного розвитку, кровотечі під час вагітності, порушення плацентації) у жінок, які звернулися зі скаргами на безпліддя.
РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ. Аналіз отриманих даних свідчить, що за місцем проживання, соціальним статусом, наявністю шкідливих звичок, даними гінекологічного анамнезу пацієнтки з безплідні безпліддям в програмах екстракорпорального запліднення не відрізняються від здорових жінок із трубно-перитонеальним фактором безпліддя. Виявлено достовірну різницю між показниками характеру менструального циклу в групах порівняння, а саме: менструальний цикл тривалістю менше 23 днів є предиктором зниженої функціональної активності гіпоталамо-гіпофізарно-яєчникової вісі у жінок. Аналіз гормональної регуляції репродуктивної функції обстежених груп жінок встановив превалювання показників ФСГ в основній групі над контрольною (9,6±0,2 проти 6,2±0,1 мМод/мл відповідно, p<0,05), а рівень ТТГ не мав різниці між групами порівняння. Серед перенесених гінекологічних захворювань у жінок основної групи, виявлено: хронічний ендометрит у 9,8% пацієнток, ектопію циліндричного епітелію – у 29%, ендометріоз матки та/або яєчників – у 17%, хронічний сальпінгіт та оофорит – у 47% пацієнток. 30% пацієнткам були проведені гінекологічні операції за показаннями. В основній групі досліджуваних жінок концентрація антимюллерового гормону (АМГ) у крові на 2–5 дні менструального циклу була нижче за норму, концентрація загального тестостерону – в межах норми. В контрольній групі показник АМГ був в межах норми (3,3±0,2 нг на мл).
ВИСНОВКИ. Отже, комплексний та вчасний підхід до оцінки стану ендокринної системи, стану яєчників у взаємозв’язку зі станом регуляторних механізмів психоемоційної адаптації жінок з безпліддям, асоційованим з пренатальним стресом, вимагає часткового перегляду підходів до цієї групи пацієнток та своєчасного застосування екстракорпорального запліднення для покращення результативності лікування безпліддя.