Актуальність проблеми пов’язана не тільки з її масштабами, але й з можливими негативними наслідками для репродуктивного здоров’я та несприятливим прогнозом для наступних вагітностей, особливо за умов неадекватного менеджменту. Отже, необхідними умовами вибору методу штучного аборту є висока ефективність, відсутність або зведення до мінімуму ускладнень і побічних ефектів, простота виконання і економічність. Детальне дослідження віддалених наслідків проведених абортів дозволить визначити максимально ефективний менеджмент у лікувально-реабілітаційній тактиці.
За сучасними даними, розширення доступності до постабортної допо- моги призвело до значного збільшення добровільного використання контра- цептивних засобів серед пацієнтів після переривання вагітності. У 2016
році 300 мільйонів жінок і дівчат у 69 країнах з найнижчим рівнем доходу використовували сучасні засоби контрацепції. В результаті цього щороку попереджається понад 82 мільйони вагітностей, 25 мільйонів небезпечних абортів і 125 000 материнських смертей.
Підхід до вибору методу постабортної контрацепції повинен бути індивідуальним та прийнятним для конкретної жінки. Такі методи контра- цепції, як комбіновані гормональні контрацептиви, протизаплідні засоби, що містять тільки прогестерон, та бар’єрні методи (презервативи, сперміциди, діафрагми, ковпачки) можуть бути розпочаті негайно (категорія MEC 1 – без обмежень) після хірургічного або медикаментозного аборту у першому триместрі, а також після септичного аборту. Внутрішньоматкові спіралі рекомендовано починати використовувати відразу після хірургічного або медикаментозного аборту в першому триместрі (категорія MEC 1 – без обмежень), але не слід починати відразу після септичного аборту (категорія MEC 4 – введення ВМС може істотно погіршити стан).
Основним сучасним методом ведення пацієнтів після штучного аборту в ранньому терміні є використання оральних контрацептивів одразу після переривання, підібраних індивідуально з урахуванням анамнезу, історії хвороби до вагітності, оцінки гормонального стану, наслідків після самої процедури, планів щодо найближчої бажаної вагітності. Найбільш перспективними в цьому плані є мікродозовані комбіновані оральні контрацептиви в пролонгованому режимі з додатковим прийомом низької дози етинілестрадіолу замість плацебо і чисто гестагенні гормональні контрацептиви з дезогестрелом.
Дані мета-аналізу 2021 року з приводу ініціації системної гормональної контрацепції одразу після аборту свідчать про те, що ефективність проведення аборту не відрізняється від такої ж, де відтерміновувалося використання більшості системних контрацептивних методів після медичного аборту першого триместру, окрім використання депо медроксипрогестерону.
Вчені Royal College дійшли висновків, що постійне використання оральних контрацептивів пов’язане із достовірним зниженням ризику раку ендометрію, яєчників та прямої кишки. Підвищений ризик раку молочної залози та раку шийки матки зникає протягом приблизно 5 років після припинення прийому без жодних ознак маніфестацій раку у пацієнтів з часом. Підвищений ризик раку легень спостерігався лише у пацієнтів, які продовжували палити на момент прийому оральних контрацептивів.
Окрім вибору методу контрацепції обов’язковою в індивідуальній програмі постабортної допомоги повинна бути психологічна допомога жінці.