ОСОБЛИВОСТІ ВЕДЕННЯ ВАГІТНОСТІ ТА ПОЛОГІВ У ЖІНОК З РІЗНИМИ ТИПАМИ ЛЕЙОМІОМИ МАТКИ

ОСОБЛИВОСТІ ВЕДЕННЯ ВАГІТНОСТІ ТА ПОЛОГІВ У ЖІНОК
З РІЗНИМИ ТИПАМИ ЛЕЙОМІОМИ МАТКИ
МЕТА ДОСЛІДЖЕННЯ.

Вивчення впливу різних типів лейоміоми матки на перебіг вагітності,
пологів і післяпологового періоду та профілактики ускладнень.

МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ.
Впродовж 2019–2022 рр. було проведено ретроспективне дослідження
і проаналізовано 11755 історій вагітності та пологів на 4 клінічних базах
кафедри акушерства і гінекології No1 Національного університету охорони
здоров’я імені П.Л. Шупика. Порівнювали наслідки вагітності у жінок
з лейоміомою матки (основна група) та без неї (контрольна група) у ІІІ
триместрі вагітності. Аналізували акушерські ускладнення, які включали
кесарів розтин, передчасний розрив плодових оболонок, передчасні пологи,
передлежання та/або відшарування плаценти, тазове передлежання і масу
новонародженого. Стастистичну обробку даних проводили за допомогою
однофакторного аналізу та багатовимірного логістичного регресійного аналізу.

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ.
Із 11755 вагітних у 411 (3,49%) жінок було виявлено лейоміому матки.
Наявність лейоміоми матки достовірно впливало на підвищену частоту
кесаревого розтину (OR 4,5 95% CI 3,7–5,5), тазового передлежання (OR
2,2 95% CI 1,5–3,0) і післяпологової кровотечі (OR 2,4; 95% CI 1,5–3,1) в
основній групі (p<0.05). Розмір лейоміоми матки та розташування у матці
впливали на метод розродження. Показники післяпологової кровотечі
були достовірно вищими зі збільшенням розміру лейоматозних вузлів, а
розташування лейоматозних вузлів також мало статистично значущий
вплив на ризик кровотечі – 2,4% (субсерозний), 24,3% (підслизовий), 9,5%
(інтрамуральний). Використання транексамової кислоти і сучасної технічої
підтримки (аргоноплазмової коагуляції тканин) достовірно зменшувало об’єм
крововтрати при проведенні кесаревого розтину у жінок з субмукозною та
інтрамуральною лейоміомою матки (p<0.01).

ВИСНОВКИ.
Вагітні жінки з лейоміомою матки мають підвищений ризик тазового
передлежання, кесаревого розтину та розвитку післяпологової кровотечі.
Різні типи лейоміоми матки за класифікацією FIGO мають різний вплив на
розвиток акушерських ускладнень. Проведення кесаревого розтину у жінок з
лейоміомою матки із застосуванням транексамової кислоти та аргоноплазмової
коагуляції тканин достовірно зменшує об’єм інтраопераційної крововтрати.
Вагітних жінок з лейоміомою матки необхідно відносити до групи високого
ризику можливого розвитку ускладнень перебігу вагітності та пологів.