КЛІНІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРОТОКОЛІВ
КОНТРОЛЬОВАНОЇ СТИМУЛЯЦІЇ СУПЕРОВУЛЯЦІЇ У
ПАЦІЄНТОК З БЕЗПЛІДДЯМ НА ТЛІ ЛЕЙОМІОМИ МАТКИ ТА
ХРОНІЧНОГО ЕНДОМЕТРИТУ
На сьогоднішній день проблема безплідного шлюбу залишається актуальною.
Серед жіночих факторів, що призводять до безпліддя та репродуктивних
невдач, протягом останнього часу особливої уваги надають матковому
фактору, а саме наявності лейоміоми матки (ЛМ) та хронічного ендометриту
(ХЕ) чи їх коморбідності. Як відомо, ЕКЗ на сьогодні є найефективнішим
методом лікування усіх форм безпліддя. Оптимізація протоколів КОС та
кріопротоколів є вагомим фактором для досягнення ефективності лікування
безпліддя методами ДРТ у таких жінок із репродуктивними невдачами в
анамнезі.
МЕТА – порівняти параметри протоколів контрольованої стимуляції
суперовуляції у пацієнток з безпліддям на тлі лейоміоми матки та хронічного
ендометриту.
МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ.
Проведено ретроспективний аналіз 130 амбулаторних карт пацієнток
із безпліддям та невдалими спробами ЕКЗ в анамнезі. Пацієнток було
розподілено на три клінічні групи. Першу групу дослідження склали 47
безплідних жінок із невдалими спробами ЕКЗ та лейоміомою матки, дру-
гу – 53 жінки із безпліддям на тлі лейоміоми матки та хронічного ендометриту
(у пацієнток даної групи також були перенесені неуспішні програми ЕКЗ).
Третю (контрольну) групу порівняння склали 30 пацієнток із безпліддям,
обумовленим чоловічим фактором. КОС по довгому протоколу розпочинали
з 19–22 дня попереднього менструального циклу шляхом введення а-ГнРГ
«Диферелін-Депо» в дозі 3,75 мг триптореліну. З 2–4 дня менструального
циклу стимуляцію суперовуляції проводили за допомогою щоденного
введення препарату рФСГ «Пурегон» до кінцевого дозрівання ооцитів (3
фолікули ≥ 18 мм), із подальшим призначенням тригера овуляції – препарату
хоріонічного гонадотропіну людини «Овітрел» в дозі 6500 ОД за 36 годин до
пункції фолікулів та аспірації ооцитів.
РЕЗУЛЬТАТИ.
При оцінці результатів стимуляції суперовуляції серед пацієнток
досліджуваних груп виявлено вірогідно вищу тривалість стимуляції овуляції
у групі із лейоміомою матки та хронічним ендометритом ((11,11 ± 1,20) днів),
відносно групи жінок із лейоміомою матки ((10,61 ± 1,13) днів). Порівнюючи
стартову дозу рФСГ та загальну дозу гонадотропінів, яка була використана
на один цикл стимуляції у всіх групах жінок, встановлено, що пацієнтки
другої групи дослідження із лейомімою матки та хронічним ендометритом
потребували більшої початкової дози препаратів (215,12 ± 56,54 МО), а також
сумарно вищих доз гонадотропінів ((2350 ± 90,5) МО), на відміну від групи
безплідних жінок на тлі лейоміоми матки ((214,06 ± 51,43) МО та (2293 ±
83,5) МО відповідно). При цьому не було виявлено статистичної різниці між
жінками груп дослідження відносно групи контролю за описаними вище
критеріями стимуляції суперовуляції, хоча встановлено, що пацієнтки з
чоловічим фактором безпліддя потребують коротшої тривалості стимуляції
((10,4 ± 0,63)днів) із нижчими дозами гонадотропінів (стартова і загальна
дози складають (199,34 ± 38,67) МО і (2130 ± 98) МО відповідно).
ВИСНОВКИ.
Виявлені особливості протоколів стимуляції суперовуляції у безплідних
жінок на тлі коморбідності лейоміоми матки та хронічного ендометриту
вказують на негативний вплив запальних процесів органів малого тазу, в тому
числі етіологічних причин виникнення ХЕ, на недостатню відповідь яєчників
у протоколах КОС. Поєднаний перебіг ХЕ на тлі ЛМ суттєво знижують
ефективність лікування безпліддя у програмах ЕКЗ, що в подальшому
потребує оптимізації тактики ведення такої когорти пацієнток.
КОНТРОЛЬОВАНОЇ СТИМУЛЯЦІЇ СУПЕРОВУЛЯЦІЇ У
ПАЦІЄНТОК З БЕЗПЛІДДЯМ НА ТЛІ ЛЕЙОМІОМИ МАТКИ ТА
ХРОНІЧНОГО ЕНДОМЕТРИТУ
На сьогоднішній день проблема безплідного шлюбу залишається актуальною.
Серед жіночих факторів, що призводять до безпліддя та репродуктивних
невдач, протягом останнього часу особливої уваги надають матковому
фактору, а саме наявності лейоміоми матки (ЛМ) та хронічного ендометриту
(ХЕ) чи їх коморбідності. Як відомо, ЕКЗ на сьогодні є найефективнішим
методом лікування усіх форм безпліддя. Оптимізація протоколів КОС та
кріопротоколів є вагомим фактором для досягнення ефективності лікування
безпліддя методами ДРТ у таких жінок із репродуктивними невдачами в
анамнезі.
МЕТА – порівняти параметри протоколів контрольованої стимуляції
суперовуляції у пацієнток з безпліддям на тлі лейоміоми матки та хронічного
ендометриту.
МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ.
Проведено ретроспективний аналіз 130 амбулаторних карт пацієнток
із безпліддям та невдалими спробами ЕКЗ в анамнезі. Пацієнток було
розподілено на три клінічні групи. Першу групу дослідження склали 47
безплідних жінок із невдалими спробами ЕКЗ та лейоміомою матки, дру-
гу – 53 жінки із безпліддям на тлі лейоміоми матки та хронічного ендометриту
(у пацієнток даної групи також були перенесені неуспішні програми ЕКЗ).
Третю (контрольну) групу порівняння склали 30 пацієнток із безпліддям,
обумовленим чоловічим фактором. КОС по довгому протоколу розпочинали
з 19–22 дня попереднього менструального циклу шляхом введення а-ГнРГ
«Диферелін-Депо» в дозі 3,75 мг триптореліну. З 2–4 дня менструального
циклу стимуляцію суперовуляції проводили за допомогою щоденного
введення препарату рФСГ «Пурегон» до кінцевого дозрівання ооцитів (3
фолікули ≥ 18 мм), із подальшим призначенням тригера овуляції – препарату
хоріонічного гонадотропіну людини «Овітрел» в дозі 6500 ОД за 36 годин до
пункції фолікулів та аспірації ооцитів.
РЕЗУЛЬТАТИ.
При оцінці результатів стимуляції суперовуляції серед пацієнток
досліджуваних груп виявлено вірогідно вищу тривалість стимуляції овуляції
у групі із лейоміомою матки та хронічним ендометритом ((11,11 ± 1,20) днів),
відносно групи жінок із лейоміомою матки ((10,61 ± 1,13) днів). Порівнюючи
стартову дозу рФСГ та загальну дозу гонадотропінів, яка була використана
на один цикл стимуляції у всіх групах жінок, встановлено, що пацієнтки
другої групи дослідження із лейомімою матки та хронічним ендометритом
потребували більшої початкової дози препаратів (215,12 ± 56,54 МО), а також
сумарно вищих доз гонадотропінів ((2350 ± 90,5) МО), на відміну від групи
безплідних жінок на тлі лейоміоми матки ((214,06 ± 51,43) МО та (2293 ±
83,5) МО відповідно). При цьому не було виявлено статистичної різниці між
жінками груп дослідження відносно групи контролю за описаними вище
критеріями стимуляції суперовуляції, хоча встановлено, що пацієнтки з
чоловічим фактором безпліддя потребують коротшої тривалості стимуляції
((10,4 ± 0,63)днів) із нижчими дозами гонадотропінів (стартова і загальна
дози складають (199,34 ± 38,67) МО і (2130 ± 98) МО відповідно).
ВИСНОВКИ.
Виявлені особливості протоколів стимуляції суперовуляції у безплідних
жінок на тлі коморбідності лейоміоми матки та хронічного ендометриту
вказують на негативний вплив запальних процесів органів малого тазу, в тому
числі етіологічних причин виникнення ХЕ, на недостатню відповідь яєчників
у протоколах КОС. Поєднаний перебіг ХЕ на тлі ЛМ суттєво знижують
ефективність лікування безпліддя у програмах ЕКЗ, що в подальшому
потребує оптимізації тактики ведення такої когорти пацієнток.
