ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕБІГУ ГІНЕКОЛОГІЧНОЇ ЗАХВОРЮВАНОСТІ У ЖІНОК РЕПРОДУКТИВНОГО ВІКУ В УМОВАХ ВІЙСЬКОВОГО КОНФЛІКТУ В УКРАЇНІОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕБІГУ ГІНЕКОЛОГІЧНОЇ ЗАХВОРЮВАНОСТІ У ЖІНОК РЕПРОДУКТИВНОГО ВІКУ
ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕБІГУ ГІНЕКОЛОГІЧНОЇ ЗАХВОРЮВАНОСТІ У ЖІНОК РЕПРОДУКТИВНОГО ВІКУ В УМОВАХ ВІЙСЬКОВОГО КОНФЛІКТУ В УКРАЇНІ
Проблеми здоров’я особливо актуальні в умовах збройного конфлікту, негативні наслідки якого щоденно зростають не тільки в учасників військових дій та постраждалого цивільного населення, але і в усіх громадян України, що потребує невідкладних заходів на державному рівні та щоденних професійних дій медичних працівників у наданні допомоги на покращання соматичного і психічного благополуччя для продовження середньої тривалості якісного життя. Репродуктивна охорона здоров’я, в тому числі медичне обслуговування вагітних, в Україні зіткнулася зі значними збоями через вторгнення. Міжнародна федерація прав людини заявила, що вторгнення «завдає серйозної шкоди жінкам, дівчаткам і маргіналізованим групам населення в Україні і ставить під загрозу їхнє сексуальне та репродуктивне здоров’я та права.
МЕТА ДОСЛІДЖЕННЯ – визначити особливості клінічного перебігу гінекологічної захворюваності на підставі комплексного вивчення клініко- анамнестичних даних у жінок репродуктивного віку в умовах збройного конфлікту.
МАТЕРІАЛИ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ. Під спостереженням перебували 100 жінок віком від 27 до 49 років. Загальноклінічні методи дослідження проводились згідно рекомендацій ВООЗ (1995), протоколів МОЗ України і включали вивчення характеру скарг, анамнезу захворювання, репродуктивного анамнезу, терапії, що проводилась; наявності супутніх хронічних соматичних захворювань.
РЕЗУЛЬТАТИ. Переважна більшість обстежених жінок висловлювали скарги на больовий синдром (75%). Періодичний характер больового синдрому, пов’язаного з менструальним циклом, відмічали 65% обстежених. 32 (32%) пацієнтки вказували на порушення функції тазових органів (закрепи, дизурічні явища), ірадіацію больового синдрому в пряму кишку відмічали 22% жінок, на сексуальні розлади вказували 17% осіб. На значні виділення зі статевих шляхів (білі) скаржились 54% пацієнток, кров’янисті мажучі виділення до та після менструації відмічали 62% осіб. Необхідно зазначити, що в структурі гінекологічної захворюваності жінок репродуктивного віку (мешканки тимчасово окупованих територій; внутрішньопереміщені особи та особи, які перебували під впливом чинників військової агресії), провідне місце належить гіперпроліферативним процесам, а саме аденоміозу та лейоміомі матки – 74 % і 58 % відповідно; поєднання вищевказаних нозологій відмічалось у 22 % випадків. Рідше спостерігалось поєднання лейоміоми з різними формами генітального ендометріозу (ендометріоїдні кісти яєчників, ендометріоз шийки матки, малі форми ендометріозу) – у 9 (9%) хворих. Порушення менструального циклу у вигляді аномальної маткової кровотечі відмічали 44 (65,7 %) пацієнтки з поєднанням лейоміоми матки та аденоміозу. Порушення менструального циклу відзначили 67 (67%) хворих; серед них найчастіше зустрічались аномальні маткові кровотечі та мажучі виділення до та після менструації – відповідно 65,7% і майже 93% обстежених жінок. Також майже кожна друга жінка відмічала болючість менструації – 49,1 %. Жінки з анамнезом захворювання до 1 року взагалі не отримували лікування. На нашу думку, це може бути пов’язано з труднощами, а інколи і неможливістю проведення повноцінного обстеження та лікування в умовах військових дій на території нашої країни, процесами міграції населення в межах різних регіонів України.
ВИСНОВКИ. В більшості випадків лікування та дообстеження з приводу існуючих скарг отримували жінки з тривалістю захворювання понад 5 років та від 1 року до 5; пацієнтки, які відзначили появу скарг тривалістю до одного року, взагалі не отримували належне лікування – 17% . В структурі гінекологічної захворюваності жінок репродуктивного віку (мешканки тимчасово окупованих територій; внутрішньопереміщені особи та особи, які перебували під впливом чинників військової агресії), провідне місце належить гіперпроліферативним процесам, а саме аденоміозу та лейоміомі матки – 74% і 58% відповідно; поєднання вищевказаних нозологій відмічалось у 22% випадків. У 62,7% пацієнток з лейоміомою матки та аденоміозом встановлено наявність хронічного запального процесу, або його загострення, що посилює патологічний процес і може мати в майбутньому негативний вплив на реалізацію репродуктивної функції. Тому оптимізація надання кваліфікованої гінекологічної допомоги жінкам в умовах військового конфлікту набуває значущої актуальності.