ЕФЕКТИВНІСТЬ ПРОГРАМИ КОРЕКЦІЇ ВАГІНАЛЬНОГО ДИСБІОЗУ У ЖІНОК ІЗ ОЖИРІННЯМ
МЕТА ДОСЛІДЖЕННЯ.
Оцінка змін мікробних метаболітів при використанні програми регулювання кишкової мікробіоти у пацієнток з ожирінням та дисбіозом піхви.
МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ.
Проведено дослідження 90 пацієнток із дисбіотичними змінами слизової піхви: 60 осіб із надлишковою масою тіла та ожирінням (перша група) і 30 жінок з нормальним відживленням та дисбіозом піхви (друга група). Контрольну групу сформували 30 пацієнток репродуктивного віку з нормальним індексом маси тіла та нормобіоценозом слизової піхви. Використовували бактеріоскопічний, цитологічний, бактеріологічний методи, рН-метрію, критерії Hay-Ison, Ньюджента, метод оцінки біоценозу урогенітального тракту у реальному часі «Фемофлор». Для оцінки рівня ендотоксину та вираженості антиендотоксинового імунітету визначали концентрацію ліпополісахаридів у сироватці крові та ліпополісахаридзв’язуючого білка методом імуноферментного аналізу. Статистична обробка проведена з використанням прикладних програм Statistica 6.1. Використано корекцію порушень дисбіозу піхви та мікробіоценозу кишківника із включенням у програму дієтичних стратегій та терапевтичних опцій – комбінованого синбіотика, омега-3 поліненасичених жирних кислот, вітаміно-мінерального комплексу з коензимом Q10 та альфа-ліпоєва кислоту.
РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ.
У пацієнток з ожирінням встановлено моноінфекцію вульвовагінального кандидозу – у 21,7%, бактеріального вагінозу – у 16,7%, поєднання вульвовагінального кандидозу та бактеріального вагінозу – практично у половині спостережень 46,7% і у 15,0% – неспецифічний вагініт. Симптоми кишкової диспепсії у вигляді метеоризму та почащення стільця відмітили у кожної третьої пацієнтки. Дослідження вагінального біотопу дозволило встановити помірний та виражений дисбіоз – у 66,6%, у 25,0% випадках вагома роль відведена анаеробній флорі, а також різке зниження представників нормальної мікрофлори піхви, які верифікували тільки у третини хворих. Отримані результати демонструють у випадку надмірної ваги та ожиріння зростання ризику рецидивів бактеріального вагінозу (OR – 3,0; 0,95 %; CI = 1,0–9,85, р<0,05) та кандидозу (OR – 3,05; 0,95 %; CI = 1,09–8,57, р<0,05). Дослідження рівня ендотоксемії демонструє присутність ендотоксину у сироватці крові у різних концентраціях, але перевищуючих 1,0 Eu/ml у жінок першої групи, причому у 29 осіб (48,3 %) рівень ендотоксину знаходився у межах 1,5–1,8 Eu/ml.
ВИСНОВОК.
Ефективність запропонованої терапії характеризувалася відновленням нормобіоценозу та зменшенням у 1,5 рази рецидивів у основній групі (р<0,05).
МЕТА ДОСЛІДЖЕННЯ.
Оцінка змін мікробних метаболітів при використанні програми регулювання кишкової мікробіоти у пацієнток з ожирінням та дисбіозом піхви.
МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ.
Проведено дослідження 90 пацієнток із дисбіотичними змінами слизової піхви: 60 осіб із надлишковою масою тіла та ожирінням (перша група) і 30 жінок з нормальним відживленням та дисбіозом піхви (друга група). Контрольну групу сформували 30 пацієнток репродуктивного віку з нормальним індексом маси тіла та нормобіоценозом слизової піхви. Використовували бактеріоскопічний, цитологічний, бактеріологічний методи, рН-метрію, критерії Hay-Ison, Ньюджента, метод оцінки біоценозу урогенітального тракту у реальному часі «Фемофлор». Для оцінки рівня ендотоксину та вираженості антиендотоксинового імунітету визначали концентрацію ліпополісахаридів у сироватці крові та ліпополісахаридзв’язуючого білка методом імуноферментного аналізу. Статистична обробка проведена з використанням прикладних програм Statistica 6.1. Використано корекцію порушень дисбіозу піхви та мікробіоценозу кишківника із включенням у програму дієтичних стратегій та терапевтичних опцій – комбінованого синбіотика, омега-3 поліненасичених жирних кислот, вітаміно-мінерального комплексу з коензимом Q10 та альфа-ліпоєва кислоту.
РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ.
У пацієнток з ожирінням встановлено моноінфекцію вульвовагінального кандидозу – у 21,7%, бактеріального вагінозу – у 16,7%, поєднання вульвовагінального кандидозу та бактеріального вагінозу – практично у половині спостережень 46,7% і у 15,0% – неспецифічний вагініт. Симптоми кишкової диспепсії у вигляді метеоризму та почащення стільця відмітили у кожної третьої пацієнтки. Дослідження вагінального біотопу дозволило встановити помірний та виражений дисбіоз – у 66,6%, у 25,0% випадках вагома роль відведена анаеробній флорі, а також різке зниження представників нормальної мікрофлори піхви, які верифікували тільки у третини хворих. Отримані результати демонструють у випадку надмірної ваги та ожиріння зростання ризику рецидивів бактеріального вагінозу (OR – 3,0; 0,95 %; CI = 1,0–9,85, р<0,05) та кандидозу (OR – 3,05; 0,95 %; CI = 1,09–8,57, р<0,05). Дослідження рівня ендотоксемії демонструє присутність ендотоксину у сироватці крові у різних концентраціях, але перевищуючих 1,0 Eu/ml у жінок першої групи, причому у 29 осіб (48,3 %) рівень ендотоксину знаходився у межах 1,5–1,8 Eu/ml.
ВИСНОВОК.
Ефективність запропонованої терапії характеризувалася відновленням нормобіоценозу та зменшенням у 1,5 рази рецидивів у основній групі (р<0,05).