ОЦІНКА ВАГІНАЛЬНОГО ДИЗБІОЗУ У ПАЦІЄНТОК РЕПРОДУКТИВНОГО ВІКУ З НАДМІРНОЮ МАСОЮ ТІЛА І ОЖИРІННЯМ ТА МЕТОДИ КОРЕКЦІЇ

ОЦІНКА ВАГІНАЛЬНОГО ДИЗБІОЗУ У ПАЦІЄНТОК
РЕПРОДУКТИВНОГО ВІКУ З НАДМІРНОЮ МАСОЮ ТІЛА І
ОЖИРІННЯМ ТА МЕТОДИ КОРЕКЦІЇ

Вагінальний біоценоз – це динамічна, залежна від різних факторів
екосистема, що відіграє важливу роль у підтримці фізіологічної рівноваги у
репродуктивній системі, становить близько 10% від усієї жіночої мікробіоти
та перебуває у тісному взаємозв’язку з іншими локальними мікрофлорами,
зокрема кишковою.
Одним із факторів дисбіозу вагінальної мікроекосистеми є висока частота
обмінних порушень, зокрема, ожиріння. У опрацьованій літературі роботи,
присвячені оцінці мікробіоти піхви у жінок із надмірною масою тіла та
ожирінням, є нечисленні і суперечливі.

МЕТА.
Оцінити особливості порушень вагінального біоценозу у жінок
репродуктивного віку з надмірною масою тіла і ожирінням та ефективність
методів корекції.

МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ.
Проведено дослідження 90 пацієнток із дисбіотичними змінами слизової
піхви: 60 осіб із надлишковою масою тіла та ожирінням (перша група) та
30 жінок з нормальним відживленням (друга група). Контрольну групу
сформували 30 пацієнток репродуктивного віку з нормальним індексом маси
тіла та нормобіоценозом слизової піхви. Комплексна оцінка мікробіоценозу
піхви включала мікроскопію мазків, нативних та пофарбованих за Грамом,
діагностику БВ за системою Amsel, шкалою Nugent, культуральне дослідження.
Для оцінки рівня ендотоксину та вираженості антиендотоксинового імунітету визначали концентрацію ліпополісахаридів у сироватці крові
та ліпополісахаридзв’язуючого білка методом імуноферментного аналізу.
Використано корекцію порушень мікробіоценозу піхви та кишківника
із включенням у програму дієтичних стратегій та терапевтичних опцій,
зокрема комбінованого синбіотика, омега-3 поліненасичених жирних кислот
та вітаміно-мінерального комплексу з коензимом Q10.

РЕЗУЛЬТАТИ.
Вік пацієнток складав у середньому 31,7±0,8 років проти даних у
контрольній групі – 25,4±0,2 років (р>0,05). При цьому частка жінок з
БВ, поєднаним із ВВК, досягала найбільших показників (до 50%) у віковій
категорії 35–45 років, тоді як моноінфекції були характерні для пацієнток 20-
35 років.
У пацієнток з ожирінням встановлено моноінфекцію вульвовагінального
кандидозу – у 21,7%, бактеріального вагінозу – у 16,7%, поєднання вульво-
вагінального кандидозу та бактеріального вагінозу – практично у половині
спостережень 46,7% і у 15,0% – неспецифічний вагініт.
При вивченні етіологічної структури вагінітів у першій групі було
отримано наступні показники: моноінфекція ВВК зустрічалася у 13 пацієнток
(21,7%), моноінфекція БВ – у 10 (16,7%), поєднання ВВК та БВ – практично
у половині спостережень – 28 (46,7%) і у 9 випадках (15,0%) верифіковано
неспецифічний вагініт. У другій групі значна частка була представлена БВ (10;
33,3%), у 5 випадках (16,7%) діагностовано ВВК, у 8 (26,7%) – неспецифічний
вагініт, у 7 (23,3%) – поєднання ВВК та БВ.
Дослідження вагінального біотопу у пацієнток першої групи дозволило
встановити помірний дисбіоз у 23 (38,3%), виражений дисбіоз – у 17 (28,3%),
у 15 жінок (25,0%) вагома роль у порушенні мікробіоценозу відведена
анаеробній флорі, представники аеробної флори визначались у 5 (8,3%)
пацієнток.
У пацієнток другої групи виражений дисбіоз відзначали у 1,7 рази,
анаеробний дисбіоз – у 3,7 рази рідше проти даних першої групи (р<0,05). На
значне порушення екосистеми піхви у випадку надмірної ваги та ожиріння
вказує не тільки вагома частка Candida albicans та поєднання ВВК із БВ, а
також різке зниження представників нормальної мікрофлори піхви (Lactoba-
cillus spp. і Bifidobacterium spp.) , які верифікували тільки у третини хворих.
Отримані результати демонструють у випадку надмірної ваги та ожиріння
зростання ризику рецидивів бактеріального вагінозу (OR – 3,0; 0,95%; CI =
1,07-9,85, р<0,05) та кандидозу (OR – 3,05; 0,95%; CI = 1,09-8,57, р<0,05).
Симптоми кишкової диспепсії у вигляді метеоризму та почащення стільця
відмітили у кожної третьої пацієнтки. Дослідження рівня ендотоксемії
демонструє присутність ендотоксину у сироватці крові у різних концентраціях,
але перевищуючих 1,0 Eu/ml у жінок з надмірною вагою та ожирінням,
причому у 29 осіб (48,3%) рівень ендотоксину знаходився у межах 1,5–1,8
Eu/ml.
Аналіз клінічного матеріалу у процесі річного моніторингу ефективності
запропонованого лікування продемонстрував зменшення скарг щодо
гіперсекреції піхвового вмісту та дисфункції зі сторони шлунково-кишкового
тракту у пацієнток першої групи нормалізацію мікрофлори у 21 особи (70,0%)
та зменшення рецидивів у 1,5 раза (р<0,05) у порівнянні з другою групою.

ВИСНОВКИ.
Дослідження вагінального біотопу у пацієнток із підвищеним віджив-
ленням дозволило встановити помірний та виражений дисбіоз – у 66,6%, у
25,0% випадках вагома роль відведена анаеробній флорі, а також зростання
ризику рецидивів БВ (OR – 3,0; 0,95%; CI = 1,07–9,85, р<0,05) та ВВК
(OR – 3,05; 0,95%; CI = 1,09–8,57, р<0,05). У пацієнток з ожирінням
виявлено підвищені концентрації ендотоксину у сироватці крові при чому
у 48,3% рівень ендотоксину знаходився у межах 1,5–1,8 Eu/ml. Порівняльна
характеристика ефективності запропонованої терапії характеризувалася не
тільки відновленням нормобіоценозу, але і зменшенням рецидивів у 1,5 рази
(р<0,05) у пацієнток першої групи.