СТАН ІМУННОЇ СИСТЕМИ У ПАЦІЄНТОК ІЗ ПАТОЛОГІЄЮ МОЛОЧНИХ ЗАЛОЗ ПРИ БЕЗПЛІДДІ ЕНДОКРИННОГО ҐЕНЕЗУ
ВСТУП.
В останні роки накопичилося достатньо інформації про роль імунної системи у розвитку мастопатій – наслідки змін імунологічної реактивності виявляються вже на ранніх стадіях доброякісної гіперплазії, причому зміни імунорегуляторних клітин корелюють зі ступенем проліферації. Встановлено зменшення як загальної кількості лімфоцитів, так і кількості B-лімфоцитів та зміну рівня імуноглобулінів у хворих із передпухлинними станами молочних залоз. Проліферативні процеси молочних залоз супроводжуються імунологічною реакцією організму, що проявляється зменшенням кількості Т- та В-лімфоцитів, а також імуноглобулінів класу G. Дисгормональні гіперплазії молочної залози, можуть супроводжуватися пригніченням імунних реакцій. Враховуючи високу чутливість імунної; системи, зміни в імунологічному профілі можуть з’являтися задовго до появи клінічних симптомів. У жінок з патологією молочних залоз відзначається помірне зниження клітинної ланки імунітету і при цьому це зниження є прямо пропорційним до ступеня зміни епітелію при мастопатії та раку. Як правило, у гуморальній ланці імунної системи достовірних змін не спостерігається (K. Kaneyama et al, 2021, Herruzo A, Castilla JA., 2022).
В останні роки було доведено, що саме статеві стероїдні гормони впливають на здатність зрілих ефекторних клітин до реалізації імунної відповіді. Виявлено, що естрадіол стимулює антигенну специфічну імунну відповідь ймовірно шляхом пригнічення CD8 Т-клітин і, відповідно, активації CD4 Т-клітин, а згодом регулює В-клітинну функцію. Крім того, виявлено існування як андрогенних, так і естрогенних рецепторів і на стромальних клітинах кісткового мозку. Це дозволяє припустити, що стромальні клітини є потенціййною мішенню для естрогенної активності (Татарчук Т.Ф. 2022, Педатченко Н.Ю. 2021).
Таким чином, вивчення особливостей імунологічних порушень у пацієнток при безплідді ендокринного генезу дасть можливість прогнозувати та профілактувати патологією молочних залоз у них.
МЕТА ДОСЛІДЖЕННЯ.
Вивчити стан імунної системи у жінок із патологією молочних залоз при безплідді ендокринного генезу.
МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ.
Дослідження проведено у 110 жінок із ендокринним безпліддям: 52 пацієнтки з недостатністю лютеінової фази та 58 пацієнток з ановуляцією, у 85 пацієнток із ендокринним безпліддям на тлі патології молочних залоз, вивчені такі параметри: CD3, CD4, CD8, імунорегуляторний індекс (CD4/CD8), CD72, CD 16, ЦІК, IL-1, IL-2, IL-6, TNFa, INF. І групу (n=44) склали пацієнтки з дифузною фіброзно-кістозною хворобою (ФКХ), ІІ групу (n=4) – пацієнтки з фіброаденомою молочних залоз, контрольну групу (n=37) – пацієнтки без патологічним змін в молочних залозах. Статистичну обробку результатів дослідження проведено з використанням стандартних програм «Microsoft Ex- cel 5.0» та «Statistica 8.0». Статистично значущими прийнято розбіжності за р<0,05 (Мінцер А.П. 2018). Дослідження виконано відповідно до принципів Гельсінської декларації. Протокол дослідження ухвалено Локальним етичним комітетом зазначенї в роботі установи. На проведення дослідження отримано інформовану згоду жінок.
РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ.
Виявлено достовірне зниження рівня CD4 в групі жінок з дифузною формою ФКХ (29,3±5,7; р<0,05), а також у пацієнток з нормальною будовою молочних залоз (30,1±0,02; р<0,05). У групі пацієнток з фіброаденомою молочних залоз цей показник достовірно не відрізнявся від норми (29,8±13,13; р>0,05). Відмінності між першими двома групами і пацієнтками з фіброаденомою статистично достовірні (p1<0,05; р2<0,05). Достовірне підвищення показни- ків CD8 виявлено у групі пацієнток з нормальною будовою молочних залоз (34,7±6,9; р<0;05) та з дифузною формою ФКХ (35,13±6,9; р<0,05) при нормальному його рівні у групі пацієнток з фіброаденомою (35,5±15,9; р>0,05). Відмінності в показниках статистично достовірні між КГ та І групою по відношенню до ІІ групи з фіброаденомою (р1<0,05; р2<0,05).
Рівень СD16, імунорегуляторного індексу (CD4/CD8), рівень CD72 та показники рівня ЦІК достовірно не відрізнялися від норми у пацієнток всіх трьох груп. Показники TNF а, проявилося достовірним підвищенням його рівня по відношенню до норми у всіх обстежених групах. Так, рівень TNFa у пацієнток з нормальною будовою молочних залоз порівняно з нормою становив 1089,8±217,8 (р<0,05), з дифузною ФКХ – 1066,5±209,0 (р<0,05) та з фіброаденомою – 987,1±441,0 (р<0,05). Показники IL-1, 1L-2, 1L6 і INF не відрізнялися від норми, незважаючи на відмінності в стані молочних залоз.
В результаті порівняльної оцінки імунного статусу у пацієнток з ендокринними формами безпліддя та різним станом молочних залоз достовірне зниження показників активності Т-хелперів (CD4) на тлі достовірного підвищення активності клітин-кілерів (CD 16), Т-супресорів (CD8) та TNFa виявлено при дифузний ФКХ. Однак, аналогічні зміни в клітинній та гуморальній ланці імунітету були діагностовані і у пацієнток з нормальною будовою молочних залоз. Для групи пацієнток з фіброаденомою молочних залоз було характерне підвищення лише активності клітин-кілерів (CD 16) та TNFa.
ВИСНОВКИ.
В результаті порівняльної оцінки імунного статусу у пацієнток з ендокринними формами безпліддя та різним станом молочних залоз достовірне зниження показників активності Т-хелперів (CD4) на тлі достовірного підвищення активності клітин-кілерів (CD 16), Т-супресорів (CD8) та TNFa виявлено при дифузній ФКХ. Однак, аналогічні зміни в клітинній та гуморальній ланці імунітету були діагностовані і у пацієнток з нормальною будовою молочних залоз. Для групи пацієнток з фіброаденомою молочних залоз було характерне підвищення лише активності клітин-кілерів (CD 16) та TNFa.
ВСТУП.
В останні роки накопичилося достатньо інформації про роль імунної системи у розвитку мастопатій – наслідки змін імунологічної реактивності виявляються вже на ранніх стадіях доброякісної гіперплазії, причому зміни імунорегуляторних клітин корелюють зі ступенем проліферації. Встановлено зменшення як загальної кількості лімфоцитів, так і кількості B-лімфоцитів та зміну рівня імуноглобулінів у хворих із передпухлинними станами молочних залоз. Проліферативні процеси молочних залоз супроводжуються імунологічною реакцією організму, що проявляється зменшенням кількості Т- та В-лімфоцитів, а також імуноглобулінів класу G. Дисгормональні гіперплазії молочної залози, можуть супроводжуватися пригніченням імунних реакцій. Враховуючи високу чутливість імунної; системи, зміни в імунологічному профілі можуть з’являтися задовго до появи клінічних симптомів. У жінок з патологією молочних залоз відзначається помірне зниження клітинної ланки імунітету і при цьому це зниження є прямо пропорційним до ступеня зміни епітелію при мастопатії та раку. Як правило, у гуморальній ланці імунної системи достовірних змін не спостерігається (K. Kaneyama et al, 2021, Herruzo A, Castilla JA., 2022).
В останні роки було доведено, що саме статеві стероїдні гормони впливають на здатність зрілих ефекторних клітин до реалізації імунної відповіді. Виявлено, що естрадіол стимулює антигенну специфічну імунну відповідь ймовірно шляхом пригнічення CD8 Т-клітин і, відповідно, активації CD4 Т-клітин, а згодом регулює В-клітинну функцію. Крім того, виявлено існування як андрогенних, так і естрогенних рецепторів і на стромальних клітинах кісткового мозку. Це дозволяє припустити, що стромальні клітини є потенціййною мішенню для естрогенної активності (Татарчук Т.Ф. 2022, Педатченко Н.Ю. 2021).
Таким чином, вивчення особливостей імунологічних порушень у пацієнток при безплідді ендокринного генезу дасть можливість прогнозувати та профілактувати патологією молочних залоз у них.
МЕТА ДОСЛІДЖЕННЯ.
Вивчити стан імунної системи у жінок із патологією молочних залоз при безплідді ендокринного генезу.
МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ.
Дослідження проведено у 110 жінок із ендокринним безпліддям: 52 пацієнтки з недостатністю лютеінової фази та 58 пацієнток з ановуляцією, у 85 пацієнток із ендокринним безпліддям на тлі патології молочних залоз, вивчені такі параметри: CD3, CD4, CD8, імунорегуляторний індекс (CD4/CD8), CD72, CD 16, ЦІК, IL-1, IL-2, IL-6, TNFa, INF. І групу (n=44) склали пацієнтки з дифузною фіброзно-кістозною хворобою (ФКХ), ІІ групу (n=4) – пацієнтки з фіброаденомою молочних залоз, контрольну групу (n=37) – пацієнтки без патологічним змін в молочних залозах. Статистичну обробку результатів дослідження проведено з використанням стандартних програм «Microsoft Ex- cel 5.0» та «Statistica 8.0». Статистично значущими прийнято розбіжності за р<0,05 (Мінцер А.П. 2018). Дослідження виконано відповідно до принципів Гельсінської декларації. Протокол дослідження ухвалено Локальним етичним комітетом зазначенї в роботі установи. На проведення дослідження отримано інформовану згоду жінок.
РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ.
Виявлено достовірне зниження рівня CD4 в групі жінок з дифузною формою ФКХ (29,3±5,7; р<0,05), а також у пацієнток з нормальною будовою молочних залоз (30,1±0,02; р<0,05). У групі пацієнток з фіброаденомою молочних залоз цей показник достовірно не відрізнявся від норми (29,8±13,13; р>0,05). Відмінності між першими двома групами і пацієнтками з фіброаденомою статистично достовірні (p1<0,05; р2<0,05). Достовірне підвищення показни- ків CD8 виявлено у групі пацієнток з нормальною будовою молочних залоз (34,7±6,9; р<0;05) та з дифузною формою ФКХ (35,13±6,9; р<0,05) при нормальному його рівні у групі пацієнток з фіброаденомою (35,5±15,9; р>0,05). Відмінності в показниках статистично достовірні між КГ та І групою по відношенню до ІІ групи з фіброаденомою (р1<0,05; р2<0,05).
Рівень СD16, імунорегуляторного індексу (CD4/CD8), рівень CD72 та показники рівня ЦІК достовірно не відрізнялися від норми у пацієнток всіх трьох груп. Показники TNF а, проявилося достовірним підвищенням його рівня по відношенню до норми у всіх обстежених групах. Так, рівень TNFa у пацієнток з нормальною будовою молочних залоз порівняно з нормою становив 1089,8±217,8 (р<0,05), з дифузною ФКХ – 1066,5±209,0 (р<0,05) та з фіброаденомою – 987,1±441,0 (р<0,05). Показники IL-1, 1L-2, 1L6 і INF не відрізнялися від норми, незважаючи на відмінності в стані молочних залоз.
В результаті порівняльної оцінки імунного статусу у пацієнток з ендокринними формами безпліддя та різним станом молочних залоз достовірне зниження показників активності Т-хелперів (CD4) на тлі достовірного підвищення активності клітин-кілерів (CD 16), Т-супресорів (CD8) та TNFa виявлено при дифузний ФКХ. Однак, аналогічні зміни в клітинній та гуморальній ланці імунітету були діагностовані і у пацієнток з нормальною будовою молочних залоз. Для групи пацієнток з фіброаденомою молочних залоз було характерне підвищення лише активності клітин-кілерів (CD 16) та TNFa.
ВИСНОВКИ.
В результаті порівняльної оцінки імунного статусу у пацієнток з ендокринними формами безпліддя та різним станом молочних залоз достовірне зниження показників активності Т-хелперів (CD4) на тлі достовірного підвищення активності клітин-кілерів (CD 16), Т-супресорів (CD8) та TNFa виявлено при дифузній ФКХ. Однак, аналогічні зміни в клітинній та гуморальній ланці імунітету були діагностовані і у пацієнток з нормальною будовою молочних залоз. Для групи пацієнток з фіброаденомою молочних залоз було характерне підвищення лише активності клітин-кілерів (CD 16) та TNFa.