НОВІ АСПЕКТИ ОПТИМІЗАЦІЇ ЛІКУВАЛЬНОЇ ТАКТИКИ ХВОРИХ НА АДЕНОМІОЗ
ВСТУП.
Актуальність комплексного вивчення проблеми аденоміозу, який за визначенням ВООЗ є доброякісною інвазією еутопічного базального ендометрію в міометрій є важливим завданням сучасної гінекології. Частота цієї патології серед жінок репродуктивного віку сягає 70% випадків. Основні клінічні симптоми захворювання, а саме дисменорея, порушення менструальної функції, знижують якість життя пацієнток, аденоміоз є важливою причиною порушень репродуктивної функції жінок. Для аденоміозу характерними є довготривале прогресування та складність діагностичних та лікувальних заходів на початкових етапах розвитку патології.
Наукові погляди останніх років виділяють імунологічну концепцію виникнення і розвитку генітального єндометріозу, Саме імунні розлади, згідно числених літературних джерел є провідними патогенетичними чинниками захворювання. На нашу думку, одним із перспективних підходів у підвищенні ефективності лікування хворих на аденоміоз є імунокоригуюча терапія.
МЕТА ДОСЛІДЖЕННЯ.
Удосконалення лікувальної тактики ведення хворих із аденоміозом на підставі розширення наукових даних про імунологічні особливості захворювання
МАТЕРІАЛ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ.
Обстежено 85 пацієнток репродуктивного віку, що проходили лікування на клінічних базах кафедри акушерства и гінекології No1 ХНМУ, які були розділені на дві клінічні групи. І (контрольну) групу склали 20 здорових жінок. У ІІ (основну) групу увійшли 65 хворих на аденоміоз, які рандомізовано розподілені на підгрупи залежно від проведеного лікування. 30 пациенткам проводилося традиційне лікування згідно протоколів МОЗ України, 35 пациенток отримували комплексне лікування (гормональне і імунокоригируюче). Комплексна терапія включала призначення похідних нортестостерону без андрогенної активности та імуностимулятори, індуктори синтезу ендогенних інтерферонів.
Порівнювані групи хворих були однаковими за віком та клінічними проявами захворювання. Проведено оцінку ефективності комплексного порівняно з традиційним лікуванням. Імунологічні дослідження проводили цитофлюориметричним методом та методом ІФА, досліджували основні популяції і субпопуляції лімфоцитів та регуляторних клітин, Ig A M G, концентрації IL-4,8,10,18, TNF-a, VEGF.
РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ.
Проведена оцінка клінічної ефективності комплексного і традиційного лікування показала, що рання нормалізація менструальної та репродуктивної функцій та достовірне зниження больового індексу через 3 місяці комплексного лікування вказує на його виражений кліничний ефект. Поліпшення імунного статусу підтведжувалось зниженням в 1,6 рази активації лімфоцитів, збільшенням в 1,3 рази числа регуляторних клітин, достовірним зниженням рівнів імуноглобулінів. Під впливом проведеного комплексного лікування рівні прозапальних цитокінів статистично значуще знижувалися, як системно так і локально, показник судинно- ендотеліального фактору росту знизився в 4,5 рази, а також підвищувався рівень протизапальних цитокінів.
Дані що отримались, свідчать про стимулюючий вплив комплексного лікування на природну антимікробну систему захисту, а також активацію місцевого природженого імунітету.
ВИСНОВКИ.
Результати роботи підтверджують та доповнюють новими даними імунологічну концепцію розвитку аденоміозу. На підставі отриманих результатів оптимізованим підходом до лікування хворих на аденоміоз, є застосування імунокоригуючого препарату (індуктора синтезу ендогенних інтерферонів) в комлексній терапії.
ВСТУП.
Актуальність комплексного вивчення проблеми аденоміозу, який за визначенням ВООЗ є доброякісною інвазією еутопічного базального ендометрію в міометрій є важливим завданням сучасної гінекології. Частота цієї патології серед жінок репродуктивного віку сягає 70% випадків. Основні клінічні симптоми захворювання, а саме дисменорея, порушення менструальної функції, знижують якість життя пацієнток, аденоміоз є важливою причиною порушень репродуктивної функції жінок. Для аденоміозу характерними є довготривале прогресування та складність діагностичних та лікувальних заходів на початкових етапах розвитку патології.
Наукові погляди останніх років виділяють імунологічну концепцію виникнення і розвитку генітального єндометріозу, Саме імунні розлади, згідно числених літературних джерел є провідними патогенетичними чинниками захворювання. На нашу думку, одним із перспективних підходів у підвищенні ефективності лікування хворих на аденоміоз є імунокоригуюча терапія.
МЕТА ДОСЛІДЖЕННЯ.
Удосконалення лікувальної тактики ведення хворих із аденоміозом на підставі розширення наукових даних про імунологічні особливості захворювання
МАТЕРІАЛ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ.
Обстежено 85 пацієнток репродуктивного віку, що проходили лікування на клінічних базах кафедри акушерства и гінекології No1 ХНМУ, які були розділені на дві клінічні групи. І (контрольну) групу склали 20 здорових жінок. У ІІ (основну) групу увійшли 65 хворих на аденоміоз, які рандомізовано розподілені на підгрупи залежно від проведеного лікування. 30 пациенткам проводилося традиційне лікування згідно протоколів МОЗ України, 35 пациенток отримували комплексне лікування (гормональне і імунокоригируюче). Комплексна терапія включала призначення похідних нортестостерону без андрогенної активности та імуностимулятори, індуктори синтезу ендогенних інтерферонів.
Порівнювані групи хворих були однаковими за віком та клінічними проявами захворювання. Проведено оцінку ефективності комплексного порівняно з традиційним лікуванням. Імунологічні дослідження проводили цитофлюориметричним методом та методом ІФА, досліджували основні популяції і субпопуляції лімфоцитів та регуляторних клітин, Ig A M G, концентрації IL-4,8,10,18, TNF-a, VEGF.
РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ.
Проведена оцінка клінічної ефективності комплексного і традиційного лікування показала, що рання нормалізація менструальної та репродуктивної функцій та достовірне зниження больового індексу через 3 місяці комплексного лікування вказує на його виражений кліничний ефект. Поліпшення імунного статусу підтведжувалось зниженням в 1,6 рази активації лімфоцитів, збільшенням в 1,3 рази числа регуляторних клітин, достовірним зниженням рівнів імуноглобулінів. Під впливом проведеного комплексного лікування рівні прозапальних цитокінів статистично значуще знижувалися, як системно так і локально, показник судинно- ендотеліального фактору росту знизився в 4,5 рази, а також підвищувався рівень протизапальних цитокінів.
Дані що отримались, свідчать про стимулюючий вплив комплексного лікування на природну антимікробну систему захисту, а також активацію місцевого природженого імунітету.
ВИСНОВКИ.
Результати роботи підтверджують та доповнюють новими даними імунологічну концепцію розвитку аденоміозу. На підставі отриманих результатів оптимізованим підходом до лікування хворих на аденоміоз, є застосування імунокоригуючого препарату (індуктора синтезу ендогенних інтерферонів) в комлексній терапії.