ОСОБЛИВОСТІ СТАНУ МОЛОЧНОЇ ЗАЛОЗИ НА ТЛІ ТЕРАПІЇ ГЕСТАГЕНІВ

ОСОБЛИВОСТІ СТАНУ МОЛОЧНОЇ ЗАЛОЗИ НА ТЛІ ТЕРАПІЇ ГЕСТАГЕНІВ

МЕТА ДОСЛІДЖЕННЯ.

Оцінка стану молочних залоз при застосуванні гестагенів у терапії ендометріозу.

МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ.

Дослідження проведене на базі БМЦ ОНМедУ з 2021–2024 рр. Обстежено 60 жінок репродуктивного віку, яким під час хірургічного лапароскопічного втручання був веріфікован та пролікован зовнішній генітальний ендометріоз. Після проведеного хірургічного лікування 20 жінок, отримували дієногест у дозі 2 мг/добу (І група), 20 жінок яким було встановлено внутрішньоматковий пристрій з вивільненням левоноргестрелу 20 мкг/добу. У якості контролю були обстежені 20 жінок, які після хірургічного лікування ендометріозу ад’ювантну гормональну терапію не одержували.

Всі хворі були обстежені відповідно до чинних клінічних протоколів. Стан молочних залоз оцінювали за BI-RADS (Breast imaging-reporting and data system). Обстеження молочних залоз проводили методом УЗД на момент госпіталізації (перед оперативним втручанням), через 3 та 6 місяців після отримання терапії. Оперативні втручання виконували в обсязі лапарокопічної ексцизії та вапорізацї вогнищ ендометріозу, за допомогою обладнання Storz (Німеччина). Дослідження виконане з дотриманням біоетичних стандартів. Статистична обробка проведена методом частотного і дисперсійного аналізу за допомогою програмного забезпечення Excel (MicroSoft Inc., США).

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ.

Cередній вік пацієнток І групи склав 32,7±1,0 років, ІІ групи – 31,5±0,9 років, контрольної групи – 31,5±0,8 років (p>0,05). Найбільш частими скаргами були хронічний тазовий біль (у 54 (90,0%) пацієнток), дисменорея (у 58 (93,3% пацієнток), менометрорагії (43 (71,7%) пацієнток), диспауренія (у 39 (65,0% пацієнток). Після оперативного втручання діагностовано у І групі було 3 (15,0%) хворих із стадією ASRM 1, по 8 (40,0%) – із стадіями ASRM 2 та ASRM 3, та 1 (5,0%) хвора із стадією ASRM 4. У ІІ групі було 4 (20,0%) хворих із стадією ASRM 1, по 7 (35,0%) – із стадіями ASRM 2 та ASRM 3, та 2 (10,0%) хворих із стадією ASRM 4. У контрольній групі було 4 (20,0%) хворих із стадією ASRM 1, 8 (40,0%) із стадією ASRM 2 та 5 (25,0%) із стадією ASRM 3, 3 (15,0%) хворих із стадією ASRM 4. Зміни, що відповідали BIRADS-2 визначені у 8 (40,0%) хворих І групи, 7 (35,0%) – ІІ групи та 10 (50,0%) – контрольної групи. Через три місяці патологічні зміни (BIRADS-1) не було у 8 (45,0%) хворих І групи, 9 (45,0%) – ІІ групи та 8 (40,0%) – контрольної групи. Зміни, що відповідали BIRADS-2 визначені у 9 (45,0%) хворих І групи, 8 (40,0%) – ІІ групи та 10 (50,0%) – контрольної групи. Інтенсивність больового синдрому у І групі до лікування була 5,5±0,2 балів, через 3 місяці – 4,1±0,4 балів.

ВИСНОВКИ.

Застосування синтетичних прогестинів у якості післяопераційної ад’ювантної терапії дозволяє краще контролювати больовий синдром у хворих на ендометріоз. При застосуванні синтетичних прогестинів кількість доброякісних новоутворень зростає у 2,5–3 рази. Доцільним є проведення планового УЗД молочних залоз у пацієнток з веріфікованним ендометріозом, які в післяопераційному періоді отримали ад’ювантну гормональну терапію синтетичними прогестинами.