СУЧАСНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ВЕДЕННЯ ПАЦІЄНТОК РІЗНОГО ВІКУ ТА РІВНЯ ФЕРТИЛЬНОСТІ ІЗ ЕНДОМЕТРІОЗОМ

Зовнішній генітальний ендометріоз зустрічається у 5–10% жінок репродуктивного віку. Частота виявлення цього захворювання при лапароскопії, у тому числі з метою уточнення причини безпліддя, становить 45–55%. За статистикою, понад 35% пацієнток, що звернулись для проведення ЕКЗ, мають зовнішній генітальний ендометріоз.
Прогресування ендометріозу погіршує прогноз настання вагітності. Показання до проведення екстракорпорального запліднення (ЕКЗ) та перенесення ембріона (ПЕ) при ендометріозі – звільнення гамет та ембріонів від негативного впливу прозапальних агентів перитонеальної рідини. Хірур- гічне лікування підвищує частоту вагітності.
Загальні рекомендації, які підходять більшій кількості пацієнток згідно з дослідженням Європейського товариства людської репродукції та ембріології ESHRE:
У жінок з зовнішнім та глибоким едометріозом, ендометріоїдними кістами яєчників проведення хірургічного втручання перед проведенням ЕКЗ та для природного шляху вагітності визначається індивідуально, залежно від клінічної ситуації.
Жінкам, які бажають завагітніти, не слід призначати післяопераційну гормональну супресію з єдиною метою збільшити шанси на вагітність в майбутньому та зберегти оваріальний резерв.
Рекомендації, що можуть бути використані в індивідуальному порядку в якості підходу до конкретного випадку.
Жінкам, які вирішують не вагітніти відразу після операції, можна запропонувати гормональну терапію, оскільки вона не впливає негативно на їх фертильність і покращує миттєвий результат операції для усунення болю. Допоміжну репродукцію можна проводити при безплідді, пов’язаному з ендометріозом, особливо, якщо порушена функція маткових труб, якщо є чоловічий фактор безпліддя, у разі низького EFI та/або, якщо інші методи лікування не дали результатів.
Жінки з ендометріозом можуть бути впевнені щодо безпеки допоміжної репродукції, оскільки частота рецидивів ендометріозу не підвищується порівняно з жінками, які не проходять допоміжну репродукцію.
ВИСНОВКИ
При несвоєвчасному виявленні та не лікуванні ендометріозу зростає ризик ускладнень, що може призвести до втрати репродуктивної функції, загрози здоров’ю та життю жінки. Отже, лікар повинен займати проактивну позицію, спрямовану на своєчасну діагностику та лікування ендометріозу та аденоміозу, що дозволить зберегти репродуктивну функцію та уникнути безпліддя у молодих жінок.