ПРОГНОЗУВАННЯ МАТКОВОГО ФАКТОРУ НЕПЛІДДЯ У ЖІНОК СТАРШОГО РЕПРОДУКТИВНОГО ВІКУ

Відновлення репродуктивного здоров’я жінки в сучасних умовах є багатофакторною проблемою для фахівців різного профілю (акушерів-гіне- кологів, ендокринологів, гематологів, терапевтів), часто вимагаючи викорис- тання допоміжних репродуктивних технологій (ДРТ). Одним із факторів безпліддя жінки є матковий фактор, зумовлений різною патологією порожнини матки. Різноманітність патології (поліпи ендометрію, субмукозні лейоміоми, внутрішньоматкові синехії, хронічний ендометрит, вроджені аномалії матки) пояснює різноманітність підходів до діагностики та лікування маткової форми непліддя.
МЕТА ДОСЛІДЖЕННЯ – вивчення клініко-соціального портрету жінок з матковою формою непліддя пізнього репродуктивного віку.
МАТЕРІАЛИ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
Проведено аналіз медичної документації жінок, які вимагали застосування ДРТ внаслідок маткового фактора непліддя (n=100) за 2017–2020 р на базі ДЗ Прикарпатський центр репродукції людини МОЗ України.
РЕЗУЛЬТАТИ
Середній вік жінок становить 32,98±0,4 року. При порівнянні віку жінок залежно від причин маткової форми непліддя виявлено відмінності. При аденоміозі вік був найбільшим (34,44±0,8 року) і можна порівняти з віком при міомі матки (ММ), але достовірно вищим, ніж при гіперпластичних процесах ендометрію (ГПЕ), хронічному ендометриті (ХЕ) або вродженій аномалії розвитку матки (ВАРМ) (р<0,001).
При порівнянні віку менархе, сексуального дебюту, інтервалу між попередньою та даною вагітністю, кількістю пологів та абортів достовірних відмінностей виявлено не було.
Число шлюбів у жінок в середньому склало 1,38±0,06, варіювало від 1 до 3. При аденоміозі число шлюбів було достовірно більше – 2,3±0,14, ніж за всіх інших причин маткової форми безпліддя (р<0,001) .
Кількість попередніх вагітностей становила в середньому – 0,6±0,09 (0–4). Найбільше вагітностей було у жінок з аденоміозом – 1,19±0,25, що достовірно більше, ніж у жінок з усіма іншими причинами маткової форми безпліддя (р<0,001). Пологи були в анамнезі лише у жінок з ММ та аденоміозом. Число непрогресуючих вагітностей у середньому 0,4±0,06, але було найбільшим в жінок із ММ – 0,42±0,1, що можна порівняти з жінками з аденоміозом, але достовірно більше, ніж в жінок із ГПЭ, ВАРМ та ХЕ.
Тривалість ІПСШ у середньому становила 2,09±0,2 року, проте була найбільшою у жінок з ХЕ – 2,43±1,05 року, але найменшою у жінок із ММ – 0,26±0,21 (р<0,001).
Зазначимо, що кількість спроб ЕКЗ в анамнезі було не менше одного, відрізнялося залежно від причин маткової форми безпліддя. Кількість спроб ЕКЗ було найбільшим і суттєво не відрізнялась у жінок з аденоміозом та ММ. У жінок з аденоміозом кількість спроб ЕКЗ була достовірно більшою, ніж у жінок з ГПЕ, ВАРМ та ХЕ. Якщо для всіх жінок у середньому тривалість непліддя склала 5,68±0,2 року, то для жінок з аденоміозом 6,74±0,5 роки (12 максимально), що достовірно перевищувало аналогічний показник у жінок із ГПЕ (р<0, 01), ВАРМ (р<0,01) та ХЕ (р<0,05).
ВИСНОВКИ
При різних причинах маткової форми непліддя анамнестичні, соціальні та клінічні характеристики жінок як потенційні фактори ризику можуть значно відрізнятися. Отримані результати демонструють відмінності в клініко-соціальному, анамнестичному портреті жінок, виходячи від причини маткової форми непліддя, що вимагає подальшого детального вивчення та аналізу, що дозволить диференціювати підходи до своєчасної діагностики та цілеспрямованої профілактики маткової форми непліддя.