У останні десятиріччя інтенсивний розвиток перинатальної медицини розширив проблему моніторингу вагітності та пологів у пацієнток високого ризику щодо перинатальної захворюваності та смертності. У останні роки не менш важливе значення у розвитку дистресу плода, народженню маловагових дітей та розвитку постгіпоксичних станів новонародженого відводиться аномаліям пуповини. За даними літератури частка патології пуповинного канатика знаходиться у межах від 15% до 38%, до 21,4% обумовлює гіпоксичні стани, до 4,3% – мертвонародження, до 1,6 % – постнатальну смертність [1, 2, 5, 8, 15], збільшуючи долю оперативного розродження.
Метою дослідження стала оцінка предикторів патології прикріалення пуповинного канатика та оптимізація алгоритму антенатального супроводу вагітності і раціонального розродження.
МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
Нами було обстежено 82 пацієнтки з різними варіантами патології прикріплення пуповинного канатика, де 29 вагітних – із оболонковим при- кріпленням пуповини. Контрольну групу склали 30 вагітних без патології пупкового канатика плода. Аналіз розробленої карти дослідження включав наступні параметри: соціально-побутові характеристики; акушерсько-гінеко- логічний анамнез, проспективний аналіз перебігу даної вагітності, пологів і післяпологового періоду та характеристика немовляти (масо-зростові показ- ники, оцінювання загального стану за шкалою Апгар, особливості перебігу раннього неонатального періоду). Аналітичне опрацювання даних виконано з використанням пакету статистичних програм Statistica 7.0 (StatSoft Inc., США). Зв’язок незалежних перемінних зі станом, який вивчали, представлено за відношення шансів (OR) та 95% довірчим інтервалом (СІ).
Результати дослідження та їх обговорення. Статистичні обрахунки імо- вірних чинників ризику патології прикріплення пуповини та негативних перинатальних наслідків дозволили представити наступні результати: пізній репродуктивний вік (35 років і старше) (OR=3,45; 95% СІ:1,53–7,75, р<0,05), безпліддя (OR=13,79; 95% СІ:1,79–106,23, р<0,05), недоношування (OR=6,75; 95% СІ:0,86–53,10, р<0,05), прееклампсія (OR=3,49; 95% СІ:1,22– 9,95, р<0,05), зміна індексу навколоплідних вод (маловоддя – (OR=3,66; 95% СІ:1,02–13,11, р<0,05), синдром затримки розвитку плода (OR=4,46; 95% СІ:0,56–35,86, р<0,05), вагітність, що наступила у програмах IVF (OR=5,34; 95% СІ:0,68–42,48, р<0,05). Запропоновано алгоритм супроводу вагітності у таких пацієнток, що включав наступні моменти: моніторинг УЗД – 11тиж.+1 день – 13тиж.+6 днів вагітності – візуалізація малого тазу плода (коронарно- фронтальний зріз) у режимі кольорового дуплексного картування; пошук ВВР, маркерів хромосомних аномалій; дослідження будови пупкового канатика; пренатальний скринінг, профілактика плацентарної дисфункції (малі дози аспірину, препарати кальцію, венотоніки, антиоксиданти), УЗД в 32 тиж + доплерометрія – виключення/підтвердження ЗРП
КТГ в 34–37 тиж та 39–40 тиж вагітності; більша кратність – при варіабель- них децелераціях та децелераціях І типу, при оболонковому прикріпленні пуповини – допологова госпіталізація у 37 тижнів, плановане абдомінальне розродження.
ВИСНОВКИ
Основними предикторами ризику патології прикріплення пуповини та негативних перинатальних наслідків є пізній репродуктивний вік, безпліддя, невиношування, зміна індексу навколоплідних вод (олігогідроамніон), синдром затримки розвитку плода, вагітність, що наступила у програмах IVF. Використання вдосконаленого алгоритму дозволяє не тільки стандартизувати програму моніторингу та раціонального розродження жінок груп високого ризику, але і поліпшити перинатальні результати у випадкеу патології при- кріплення пуповини.