РЕТРОСПЕКТИВНИЙ АНАЛІЗ КЛІНІЧНОЇ КАРТИНИ ПАЦІЄНТОК ЗІ ЗНИЖЕНИМ ОВАРІАЛЬНИМ РЕЗЕРВОМ ПРИ КОРОТКОМУ ТА ДОВГОМУ ПРОТОКОЛАХ СТИМУЛЯЦІЇ У ПРОГРАМАХ ДОПОМІЖНИХ РЕПРОДУКТИВНИХ ТЕХНОЛОГІЙРЕТРОСПЕКТИВНИЙ АНАЛІ

РЕТРОСПЕКТИВНИЙ АНАЛІЗ КЛІНІЧНОЇ КАРТИНИ
ПАЦІЄНТОК ЗІ ЗНИЖЕНИМ ОВАРІАЛЬНИМ РЕЗЕРВОМ ПРИ
КОРОТКОМУ ТА ДОВГОМУ ПРОТОКОЛАХ СТИМУЛЯЦІЇ
У ПРОГРАМАХ ДОПОМІЖНИХ РЕПРОДУКТИВНИХ
ТЕХНОЛОГІЙ

Питання безпліддя є досить актульною проблемою сучасного суспільства.
Відсоток безплідних пар на території України коливається у межах 15%, а
у деяких областях підвищується до 20%. Статистика ВООЗ свідчить, що
кількість неплідних подружніх пар у світі кожного року збільшується на 2
млн. випадків. Одним із основних факторів безпліддя є знижений оваріальний
резерв яєчників.

МЕТА: проаналізувати клініко-анамнестичну картину пацієнток зі
зниженим оваріальним резервом при короткому та довгому протоколах
стимуляції у програмі допоміжних репродуктивних технологій (ДРТ).

МАТЕРІАЛИ І МЕТОДИ.
Ретроспективно проаналізовано загальноклінічні дані у 126 жінок із
безпліддям на фоні зниження оваріального резерву при короткому та
довгому протоколах стимуляції суперовуляції та групи контролю в програмах
ДРТ. Вік пацієнток коливався від 30 до 42 років, отже всі пацієнтки були
репродуктивного віку. Пацієнтки були поділені на три групи. Перша група
включала 55 жінок зі зниженим оваріальним резервом, котрим здійснювали
контрольовану оваріальну стимуляцію за коротким протоколом, друга група
включала 52 жінки зі зниженим оваріальним резервом, котрим здійснювали
контрольовану оваріальну стимуляцію за довгим протоколом, а третю групу
(контрольну) склали 30 жінок з трубним фактором безпліддя.

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ.
При аналізі форм безпліддя трьох груп встановлено, що переважає
первинне безпліддя – у 74 пацієнток, а вторинне – у 52 відповідно. Аналіз
даних щодо тривалості безпліддя виявив, що у групі І найбільша кількість
пацієнток з безпліддям від 7 до 9 років (25 пацієнток), у групі ІІ – від 4 до 6
років (30 пацієнток) та у контрольній групі – від 7 до 9 років (23 пацієнтки).
Гормональний фон пацієнток, а саме середній рівень антимюлерового гормону
(АМГ) у групі І був у межах 0,63±0,10 нг/мл, у групі ІІ – 0,71±0,14 нг/мл та у
контрольній групі – 2,2±0,22 нг/мл. Рівень фолікулостимулюючого гормону
(ФСГ) у групі І у межах 10,8±0,26 мМО/мл, у групі ІІ становить 10,5±0,38
мМО/мл та у ІІІ (контрольній) групі у межах 7,2±0,24 мМО/мл. У 31
пацієнтки було по 1 невдалі спробі ЕКЗ, відповідно 11 жінок – по 2 спроби.

ВИСНОВОК.
Результати вказують на характерні клініко-анамнестичні відмінності
у пацієнток зі зниженим оваріальним резервом, а саме знижений рівень
АМГ, підвищений рівень ФСГ та невдалі спроби ЕКЗ у анамнезі. Серед
факторів ризику виникнення безпліддя на тлі зниження оваріального резерву
важливими є наявність оперативних втручань, кількох невдалих програм ДРТ
та старший репродуктивний вік жінки, що особливо потрібно враховувати
лікарю-репродуктологу при виборі тактики лікування таких пацієнток.