ОПТИМАЛЬНЕ ДОЗУВАННЯ ІНОЗИТОЛУ ДЛЯ ПОКРАЩЕННЯ ЯКОСТІ ЯЙЦЕКЛІТИН У ПАЦІЄНТОК ІЗ СИНДРОМОМ ПОЛІКІСТОЗНИХ ЯЄЧНИКІВ ПЕРЕД ЗАСТОСУВАННЯМ ДОПОМІЖНИХ РЕПРОДУКТИВНИХ ТЕХНОЛОГІЙ
ВСТУП.
Синдром полікістозних яєчників (СПКЯ) є однією з найпоширеніших причин жіночого безпліддя, вражаючи близько 5–10% жінок репродуктивного віку. Однією з головних проблем у пацієнток із СПКЯ є низька якість яйцеклітин, що знижує шанси на успішне запліднення та вагітність. Інозитол, особливо його ізомери міо-інозитол і D-хіро-інозитол, показали ефективність у покращенні метаболічних та репродуктивних параметрів у пацієнток із СПКЯ.
МЕТА ДОСЛІДЖЕННЯ.
На основі даних наукових досліджень порівняти вплив різних доз інозитолу на етапі прегавідарної підготовки у пацієнток із СПКЯ на результат ЕКЗ.
МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ.
Проведено систематичний огляд та порівняльний аналіз наукових публікацій і літературних джерел із бази PubMed за останні 10 років, що стосуються впливу інозитолу у пацієнток із СПКЯ та ожирінням на покращення якості яйцеклітин, корекції метаболічних порушень та результатів ЕКЗ.
РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ.
Аналіз літературних даних показав, що інозитол позитивно впливає на метаболічний профіль, знижує інсулінорезистентність і покращує якість ооцитів. Застосування міо-інозитолу в дозуванні 2–4 г на добу в поєднанні з 50–100 мг D-хіро-інозитолу (співвідношення 40:1) сприяє покращенню якості ооцитів, згідно з даними мета-аналізу рандомізованого дослідження 2017 року групи авторів V. Unfer та інших. Це дозування найбільш часто зустрічається в клінічних дослідженнях і вважається оптимальним для пацієнток із СПКЯ на етапі прегравідарної підготовки перед протоколами ЕКЗ. У подвійному сліпому рандомізованому дослідженні, опублікованому у 2022 році групою іранських авторів на чолі з Seyedoshohadaei, висвітлено дані, що застосування інозитолу збільшує частоту успішних запліднень, імплантацій та вагітностей при використанні допоміжних репродуктивних технологій.
ВИСНОВКИ.
В результаті виконання комплексу досліджень проаналізовано важливість застосування патогенетичної корекції порушень, що безпосередньо чинять вплив на якість яйцеклітин, що в подальшому покращує результати екстракорпорального запліднення.
ВСТУП.
Синдром полікістозних яєчників (СПКЯ) є однією з найпоширеніших причин жіночого безпліддя, вражаючи близько 5–10% жінок репродуктивного віку. Однією з головних проблем у пацієнток із СПКЯ є низька якість яйцеклітин, що знижує шанси на успішне запліднення та вагітність. Інозитол, особливо його ізомери міо-інозитол і D-хіро-інозитол, показали ефективність у покращенні метаболічних та репродуктивних параметрів у пацієнток із СПКЯ.
МЕТА ДОСЛІДЖЕННЯ.
На основі даних наукових досліджень порівняти вплив різних доз інозитолу на етапі прегавідарної підготовки у пацієнток із СПКЯ на результат ЕКЗ.
МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ.
Проведено систематичний огляд та порівняльний аналіз наукових публікацій і літературних джерел із бази PubMed за останні 10 років, що стосуються впливу інозитолу у пацієнток із СПКЯ та ожирінням на покращення якості яйцеклітин, корекції метаболічних порушень та результатів ЕКЗ.
РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ.
Аналіз літературних даних показав, що інозитол позитивно впливає на метаболічний профіль, знижує інсулінорезистентність і покращує якість ооцитів. Застосування міо-інозитолу в дозуванні 2–4 г на добу в поєднанні з 50–100 мг D-хіро-інозитолу (співвідношення 40:1) сприяє покращенню якості ооцитів, згідно з даними мета-аналізу рандомізованого дослідження 2017 року групи авторів V. Unfer та інших. Це дозування найбільш часто зустрічається в клінічних дослідженнях і вважається оптимальним для пацієнток із СПКЯ на етапі прегравідарної підготовки перед протоколами ЕКЗ. У подвійному сліпому рандомізованому дослідженні, опублікованому у 2022 році групою іранських авторів на чолі з Seyedoshohadaei, висвітлено дані, що застосування інозитолу збільшує частоту успішних запліднень, імплантацій та вагітностей при використанні допоміжних репродуктивних технологій.
ВИСНОВКИ.
В результаті виконання комплексу досліджень проаналізовано важливість застосування патогенетичної корекції порушень, що безпосередньо чинять вплив на якість яйцеклітин, що в подальшому покращує результати екстракорпорального запліднення.