ОСОБЛИВОСТІ ЛІКУВАЛЬНОЇ СТРАТЕГІЇ ЖІНОК З НЕЙРОВЕГЕТАТИВНИМИ І ПСИХОЕМОЦІЙНИМИ ПОРУШЕННЯМИ У ПЕРИМЕНОПАУЗІ

ОСОБЛИВОСТІ ЛІКУВАЛЬНОЇ СТРАТЕГІЇ ЖІНОК З НЕЙРОВЕГЕТАТИВНИМИ І ПСИХОЕМОЦІЙНИМИ ПОРУШЕННЯМИ У ПЕРИМЕНОПАУЗІ

ВСТУП.

Частота нейровегетативних та психоемоційних розладів серед жінок перименопаузального віку становить до 64%. Перименопаузальний період супроводжується гормональним дисбалансом, насамперед, дисестрогенією, яка веде до порушення функцій гіпоталамічної та лімбічної систем, змін у серотонінергічній системі зі зменшенням дофамінергічного та активізацією норадренергічного тонусу ЦНС. Дефіцит статевих стероїдів сприяє системним змінам в естрогензалежних органах і тканинах, внаслідок порушення гормонального гомеостазу і є потужним стресовим фактором, крім того він викликає адаптивні імунні порушення, бо імунна відповідь забезпечується певним гормональним гомеостазом, і будь-які його зміни призводять, відповідно, до патології імунологічнї реактивності.

Клінічні прояви патологічної перименопаузи, припливи жару, гіпергідроз, озноби, серцебиття, порушення сну, астенічні, депресивні, істеричні порушення, невмотивована слабкість формують синдром вегетативної дистонії та психоемоційної дисфункції та визначають процес дезадаптації, який тісно пов’язаний з репродуктивним старінням і багато в чому визначається змінами імунної системи організму жінки на тлі вираженого несприятливого впливу на імунокомпетентні клітини, що може бути основою нових напрямків терапевтичних впливів при даної патології.

МЕТА ДОСЛІДЖЕННЯ.

Оптимізація діагностичних підходів та лікувальних заходів нейровегета- тивних та псіхоемоційних розладів у жінок в перименопаузі шляхом виявлення клініко-імунологічних психологічних, нейрофізіологічних, особливостей.

МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ.

Обстежено 67 пацієнток віком від 45 до 65 років з різними варіантами перименопаузальних розладів, які були поділені на дві групи. 1 група – 44 жінки з клінічно домінуючими нейровегетативними проявами перименопаузального синдрому; 2 група – 23 жінки з фізіологічним перебігом перименопаузального періоду. Усім пацієнткам виконано комплекс клініко-психологічних та іммунологічних дослідженнь. Використовували підрахунок індексу Куппермана, тест Спілбергер-Ханіна, визначали рівень цитокінів у сироватці крові методом ІФА, проводили ЕЕГ та МРТ дослідження.

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ.

Вихідні значення індексу Куппермана у першій групі в середньому склали 28,6 бала. Відповідно тяжкості перименопаузальних порушень вира- женість нейровегетативних та психоемоційних порушень оцінена за шкалою Спілбергера від 36,7 до 48,8 балів, що свідчить про виражений синдром вегетативної дисфункції та високий рівень особистісної тривожності з наявністю невротичного конфлікту та емоційно-невротичними зривами. Результати електроенцефалографічних досліджень у пацієнток основної групи показали переважання дезорганізованого типу ЕЕГ, що вказує на ірритацію гіпоталамічних структур (78,26%).

За даними нейровізуалізаційних досліджень, проведених 22 (50%) пацієнткам, в 1 групі виявлена зовнішня помірна регіонарна гідроцефалія, переважно в лівому мостомозжечковому кутку, спостерігалися ознаки внутрішньочерепної гіпертензії. Виявлені структурні зміни в головному мозку визначають морфологічну основу порушень вегетативних та психоемоційних реакцій у обстежених хворих.

Зміни нейровегетативного та психоемоційного статусу корелювали з порушеннями в імунному гомеостазі. У пацієнток основної групи, на відміну від контрольної групи, визначаються такі імунні порушення як підвищення рівня прозапальних цитокінів. Зокрема у 65,5% з обстежених жінок 1 групи порівняно з контролем підвищена продукція ІЛ-6 у 4,9 раза, ІЛ-1β у 5,2 раза, ФНПα у 4,3 раза. Виявлено також взаємозв’язок між цитокіновим профілем пацієнток і тяжкістю клінічних проявів нейровегетативних і психоемоційних порушень.

ВИСНОВКИ.

Виявлені зміни біоелектричної активності та структурно-морфологічні порушення головного мозку свідчать про зростання ірритацї гіпоталамічних структур у жінок з патологією перименопаузи. Важливою патогенетичною ланкою розвитку нейровгетативних психоемоційних розладів у перименопаузі є імунологічні порушення, переважно за рахунок змін вмісту прозапальних та протизапальних цитокінів. Високі корелятивні зв’язки між цитокіновим профілем пацієнток та тяжкістю клінічних проявів нейровегетативних та психоемоційних порушень диктують необхідність включення імунокоригуючих препаратів для оптимізації терапевтичних заходів у боротьбі з патологією перименопаузального періоду.