КЛІНІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ ПРОГРАМ ДРТ У ПАЦІЄНТОК ІЗ
ПРОГНОЗОВАНОЮ СЛАБКОЮ ВІДПОВІДДЮ ЯЄЧНИКІВ
МЕТА – оцінити ефективність програм екстракорпорального запліднення
(ЕКЗ) у жінок із безпліддям з прогнозованою слабкою відповіддю яєчників
на стимуляцію різними гонадотропінами; дослідити перебіг вагітності, пологів
та стан новонароджених у них.
МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ.
І група – 75 жінок, у яких контрольовану стимуляцію суперовуляції
проведено сечовими гонадотропінами в протоколі із застосуванням антагоністів
гонадотропін-рилізинг гормону. ІІ група (порівняння) – 65 жінок, у яких
стимуляцію суперовуляції проведено за аналогічною схемою рекомбінантними
гонадотропінами. Підтвердження або виключення біохімічної вагітності здійс-
нено шляхом визначення рівня загального хоріонічного гонадотропіну людини
в сироватці крові за 14 діб після перенесення ембріона. Обробку даних виконано
з використанням програмного пакету «Stat Soft Statistica 8.0».
РЕЗУЛЬТАТИ.
Частота скасування циклу ЕКЗ (IVF/ICSI) у жінок І групи була достовірно
нижчою порівняно з пацієнтками ІІ групи: у І групі вона становила 2 (2,7%)
випадки проти 8 (12,3%) випадків у ІІ групі (р<0,05). Частота відміни циклу
ЕКЗ серед пацієнток І групи була достовірно нижчою, ніж серед пацієнток
ІІ групи (ВШ=0,205; 95% ДІ: 0,048–0,87; р<0,05). Процедуру перенесення
ембріонів проводили 73 жінкам І групи та 57 пацієнткам ІІ групи. Частота
настання вагітності на протокол ЕКЗ і на перенесення ембріонів становила
41,1% (30/73) і 36,8% (21/57) відповідно. Відсутність подальшого розвитку
ембріона після імплантації (біохімічна вагітність) відмічали в 1 (3,3%) жінки
І групи та в 1 (4,8%) пацієнтки ІІ групи. Вагітність, що не розвивається, у
терміні до 12 тижнів діагностували у 2 (6,6%) жінок І групи та в 3 (14,2%)
пацієнток ІІ групи. Вагітність, що настала після програми ЕКЗ (IVF/ICSI),
завершилася пологами у 24 (32,9%) із 73 жінок І групи та в 13 (22,8%) із 57
жінок ІІ групи.
ВИСНОВКИ.
У жінок, у яких контрольовану стимуляцію суперовуляції проведено
сечовими гонадотропінами в протоколі із застосуванням антагоністів
гонадотропін-рилізинг гормону, порівняно з жінками, у яких стимуляцію
суперовуляції проведено за аналогічною схемою рекомбінантними гонадо-
тропінами, частота настання вагітності та завершення її пологами була
достовірно вищою.
ПРОГНОЗОВАНОЮ СЛАБКОЮ ВІДПОВІДДЮ ЯЄЧНИКІВ
МЕТА – оцінити ефективність програм екстракорпорального запліднення
(ЕКЗ) у жінок із безпліддям з прогнозованою слабкою відповіддю яєчників
на стимуляцію різними гонадотропінами; дослідити перебіг вагітності, пологів
та стан новонароджених у них.
МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ.
І група – 75 жінок, у яких контрольовану стимуляцію суперовуляції
проведено сечовими гонадотропінами в протоколі із застосуванням антагоністів
гонадотропін-рилізинг гормону. ІІ група (порівняння) – 65 жінок, у яких
стимуляцію суперовуляції проведено за аналогічною схемою рекомбінантними
гонадотропінами. Підтвердження або виключення біохімічної вагітності здійс-
нено шляхом визначення рівня загального хоріонічного гонадотропіну людини
в сироватці крові за 14 діб після перенесення ембріона. Обробку даних виконано
з використанням програмного пакету «Stat Soft Statistica 8.0».
РЕЗУЛЬТАТИ.
Частота скасування циклу ЕКЗ (IVF/ICSI) у жінок І групи була достовірно
нижчою порівняно з пацієнтками ІІ групи: у І групі вона становила 2 (2,7%)
випадки проти 8 (12,3%) випадків у ІІ групі (р<0,05). Частота відміни циклу
ЕКЗ серед пацієнток І групи була достовірно нижчою, ніж серед пацієнток
ІІ групи (ВШ=0,205; 95% ДІ: 0,048–0,87; р<0,05). Процедуру перенесення
ембріонів проводили 73 жінкам І групи та 57 пацієнткам ІІ групи. Частота
настання вагітності на протокол ЕКЗ і на перенесення ембріонів становила
41,1% (30/73) і 36,8% (21/57) відповідно. Відсутність подальшого розвитку
ембріона після імплантації (біохімічна вагітність) відмічали в 1 (3,3%) жінки
І групи та в 1 (4,8%) пацієнтки ІІ групи. Вагітність, що не розвивається, у
терміні до 12 тижнів діагностували у 2 (6,6%) жінок І групи та в 3 (14,2%)
пацієнток ІІ групи. Вагітність, що настала після програми ЕКЗ (IVF/ICSI),
завершилася пологами у 24 (32,9%) із 73 жінок І групи та в 13 (22,8%) із 57
жінок ІІ групи.
ВИСНОВКИ.
У жінок, у яких контрольовану стимуляцію суперовуляції проведено
сечовими гонадотропінами в протоколі із застосуванням антагоністів
гонадотропін-рилізинг гормону, порівняно з жінками, у яких стимуляцію
суперовуляції проведено за аналогічною схемою рекомбінантними гонадо-
тропінами, частота настання вагітності та завершення її пологами була
достовірно вищою.
