ІНГІБІН А: ПЕРСПЕКТИВНИЙ БІОМАРКЕР ДЛЯ РАННЬОГО ВИЯВЛЕННЯ ПОМІРНОЇ ПРЕЕКЛАМПСІЇ

ІНГІБІН А: ПЕРСПЕКТИВНИЙ БІОМАРКЕР ДЛЯ РАННЬОГО ВИЯВЛЕННЯ ПОМІРНОЇ ПРЕЕКЛАМПСІЇ

ВСТУП.

Проблема розвитку гіпертензивних розладів під час вагітності залишається однією з головних у сучасній акушерській практиці. Незважаючи на прогрес у методах діагностики, профілактики та лікування прееклампсії, це захворювання другого триместру вагітності продовжує бути актуальним. За даними різних досліджень, частота виникнення прееклампсії коливається від 5 до 15%. Однією з ключових патогенетичних ланок цього стану є ендотеліальна дисфункція, яка порушує роботу мікросудин і органів-мішеней матері. Це, в свою чергу, підвищує ризик серйозних ускладнень, пов’язаних із порушенням гемодинаміки та метаболічних процесів. Виявлення надійних біомаркерів, які дозволять діагностувати прееклампсію на ранніх етапах, має велике значення для своєчасного втручання та зменшення рівня материнської і перинатальної смертності. Тому актуальність досліджень, спрямованих на пошук нових діагностичних методів, таких як визначення рівня інгібіну А, не викликає сумнівів.

МЕТА ДОСЛІДЖЕННЯ.

Оцінка значущості рівня інгібіну А у жінок з високим ризиком розвитку прееклампсії та визначення доцільності його використання в клінічній практиці


МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ.

У ході дослідження було проведено багатоцентрове когортне проспективне спостереження за 40 вагітними жінками. До групи високого ризику розвитку прееклампсії увійшли 26 жінок, тоді як 14 жінок мали неускладнений перебіг вагітності. Матеріалом дослідження слугували клінічні дані, що включали загально-клінічні, лабораторні та інструментальні методи дослідження. Для визначення рівня інгібіну А як потенційного маркера розвитку прееклампсії використовували високоточні прилади й тест-системи виробництва Beck- mann Coulter (Німеччина) — ELISA Testkit та Access-Inhibin A Kit.

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ.

Результати дослідження показали, що у пацієнток контрольної групи рівень інгібіну А у періоді 16-18 тижнів вагітності був значно нижчим порівняно з жінками з високим ризиком розвитку прееклампсії. Виявлено, що при рівнях інгібіну А понад 250 нг/л суттєво підвищується ймовірність розвитку прееклампсії, тоді як при рівнях нижче 190 нг/л цей ризик значно знижується.

ВИСНОВКИ.

Ризик розвитку помірної прееклампсії збільшується в 1,9 раза при діастолічному тиску 90-99 мм рт. ст. і зростає у 2,3 раза при діастолічному тиску 100–109 мм рт. ст. порівняно з нормальним перебігом вагітності. Це може бути зумовлено патологічними змінами в плаценті, зокрема плацентарною ішемією, яка впливає на вироблення та вивільнення цього гормону. Відповідно до сучасних міжнародних рекомендацій, включення біомаркерів, таких як інгібін А, у скринінгові програми дозволяє підвищити точність діагностики прееклампсії на ранніх етапах, що сприяє своєчасному лікуванню та покращенню прогнозу як для матері, так і для плода.