ВИВЧЕННЯ ПСИХОЕМОЦІЙНОГО СТАНУ У ЖІНОК З
ГЕСТАЦІЙНОЮ ГІПЕРТЕНЗІЄЮ ТА ПРЕЕКЛАМПСІЄЮ
Гіпертензивні розлади за даними Європейського кардіологічного
товариства є найпоширенішими медичними ускладненнями під час вагітності,
які відмічаються у 5–10% випадків у всьому світі. Під впливом стресу в
організмі вагітних виникає психосоматична дезадаптація, що, в свою чергу,
призводить до порушення біологічних взаємозв’язків у різних системах
організму, викликаючи зрушення регуляції судинного тонусу із високим
ризиком розвитку гіпертензивних розладів. Вивчення психоемоційного
стану та визначення специфічних параметрів вегетативної нервової системи
може підвищити стратифікацію ризику захворювань, а рання діагностика
вегетативної дисфункції та оптимізація супроводу вагітності у таких пацієнток
має високу прогностичну значущість.
МЕТОЮ дослідження було вивчення психоемоційного стану у вагітних
із гестаційною гіпертензією/прееклампсією у асоціації із показниками
дисфункції вегетативної нервової системи (ВНС).
МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ.
Обстежено 124 вагітних з гестаційною гіпертензією/прееклампсією (перша
група), 48 вагітних з гіпертензивними станами під час попередньої вагітності
(друга група). Контрольна група – 35 жінок з фізіологічним перебігом гестації.
Проведено дослідження вегетативного статусу за допомогою опитувальників
суб’єктивної та об’єктивної оцінки вегетативного статусу О.М. Вейна, розра-
хунку вегетативного індексу Кердо (ВІК) та вивчення психоемоційного стану
на основі психологічного тесту САН і шкали реактивної та особистісної
тривожності Ч.Д. Спілбергера – Ю. Л. Ханіна. Отриманий цифровий матеріал
обробляли статистично на основі пакета статистичного аналізу на базі Micro-
soft Excel та «Statistica 10.0».
РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ
У всіх пацієнток першої групи виявлений стан вегетативної дисфункції, а у
71,8% виражені зрушення, з переважанням гіперактивації симпатичної ланки
у асоціації із розладами психоемоційного статусу, які виражалися у збільшенні
кількості балів за шкалами суб’єктивної (36,03±4,08) та об’єктивної оцінки
вегетативного статусу (44,28±5,45), зростанням у 6,1 рази відсотка вагітних з
симпатикотонією за ВІК порівняно з контролем, наявність астенічних розладів
супроводжувалося погіршенням настрою на тлі підвищеного рівня високої
тривожності. У другій групі вже на ранніх термінах діагностували суттєві
зрушення вегетативної функції, а у 8,3 % жінок виражені, астенічні розлади на
тлі високого рівня ситуативної тривожності діагностували у вищого відсотка
осіб порівняно з контролем. Виявлено вірогідний кореляційний зв’язок між
кількістю балів за об’єктивною шкалою О. М. Вейна та балами опитувальника
САН (r= - 0,76, р<0,001), рівнями особистісної (r=0,33, р<0,001) і реактивної
тривожності (r=0,41, р<0,001).
У роботі показано, що особливу групу високого ризику складають жінки,
які народжують повторно та у яких під час першої вагітності мали місце
акушерські ускладнення. Діагностика підвищення симпатичної активності
до 20 тижнів вагітності у нормотензивних жінок, які в анамнезі мали
прееклампсію, може розглядатися маркером високого ризику повторного
виникнення гестаційних гіпертензивних станів.
ВИСНОВКИ
Показано, що гестаційна гіпертензія і прееклампсія асоціюються із
синдромом психоемоційної і вегетосудинної дезадаптації, зумовленого
особистісними характеристиками жінки до настання ускладнень на тлі
стійкого недостатнього вегетативного забезпечення вагітності, що свідчить
про важливість вивчення психологічного статусу жінки та дисфункції
вегетативної нервової системи на ранніх термінах вагітності для з’ясування
виразності відхилень для посиленого моніторингу і оптимізації лікувально –
профілактичних заходів.
ГЕСТАЦІЙНОЮ ГІПЕРТЕНЗІЄЮ ТА ПРЕЕКЛАМПСІЄЮ
Гіпертензивні розлади за даними Європейського кардіологічного
товариства є найпоширенішими медичними ускладненнями під час вагітності,
які відмічаються у 5–10% випадків у всьому світі. Під впливом стресу в
організмі вагітних виникає психосоматична дезадаптація, що, в свою чергу,
призводить до порушення біологічних взаємозв’язків у різних системах
організму, викликаючи зрушення регуляції судинного тонусу із високим
ризиком розвитку гіпертензивних розладів. Вивчення психоемоційного
стану та визначення специфічних параметрів вегетативної нервової системи
може підвищити стратифікацію ризику захворювань, а рання діагностика
вегетативної дисфункції та оптимізація супроводу вагітності у таких пацієнток
має високу прогностичну значущість.
МЕТОЮ дослідження було вивчення психоемоційного стану у вагітних
із гестаційною гіпертензією/прееклампсією у асоціації із показниками
дисфункції вегетативної нервової системи (ВНС).
МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ.
Обстежено 124 вагітних з гестаційною гіпертензією/прееклампсією (перша
група), 48 вагітних з гіпертензивними станами під час попередньої вагітності
(друга група). Контрольна група – 35 жінок з фізіологічним перебігом гестації.
Проведено дослідження вегетативного статусу за допомогою опитувальників
суб’єктивної та об’єктивної оцінки вегетативного статусу О.М. Вейна, розра-
хунку вегетативного індексу Кердо (ВІК) та вивчення психоемоційного стану
на основі психологічного тесту САН і шкали реактивної та особистісної
тривожності Ч.Д. Спілбергера – Ю. Л. Ханіна. Отриманий цифровий матеріал
обробляли статистично на основі пакета статистичного аналізу на базі Micro-
soft Excel та «Statistica 10.0».
РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ
У всіх пацієнток першої групи виявлений стан вегетативної дисфункції, а у
71,8% виражені зрушення, з переважанням гіперактивації симпатичної ланки
у асоціації із розладами психоемоційного статусу, які виражалися у збільшенні
кількості балів за шкалами суб’єктивної (36,03±4,08) та об’єктивної оцінки
вегетативного статусу (44,28±5,45), зростанням у 6,1 рази відсотка вагітних з
симпатикотонією за ВІК порівняно з контролем, наявність астенічних розладів
супроводжувалося погіршенням настрою на тлі підвищеного рівня високої
тривожності. У другій групі вже на ранніх термінах діагностували суттєві
зрушення вегетативної функції, а у 8,3 % жінок виражені, астенічні розлади на
тлі високого рівня ситуативної тривожності діагностували у вищого відсотка
осіб порівняно з контролем. Виявлено вірогідний кореляційний зв’язок між
кількістю балів за об’єктивною шкалою О. М. Вейна та балами опитувальника
САН (r= - 0,76, р<0,001), рівнями особистісної (r=0,33, р<0,001) і реактивної
тривожності (r=0,41, р<0,001).
У роботі показано, що особливу групу високого ризику складають жінки,
які народжують повторно та у яких під час першої вагітності мали місце
акушерські ускладнення. Діагностика підвищення симпатичної активності
до 20 тижнів вагітності у нормотензивних жінок, які в анамнезі мали
прееклампсію, може розглядатися маркером високого ризику повторного
виникнення гестаційних гіпертензивних станів.
ВИСНОВКИ
Показано, що гестаційна гіпертензія і прееклампсія асоціюються із
синдромом психоемоційної і вегетосудинної дезадаптації, зумовленого
особистісними характеристиками жінки до настання ускладнень на тлі
стійкого недостатнього вегетативного забезпечення вагітності, що свідчить
про важливість вивчення психологічного статусу жінки та дисфункції
вегетативної нервової системи на ранніх термінах вагітності для з’ясування
виразності відхилень для посиленого моніторингу і оптимізації лікувально –
профілактичних заходів.
