ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ ДРТ У ЖІНОК ПІЗНЬОГО
РЕПРОДУКТИВНОГО ВІКУ ПІСЛЯ ГІСТЕРОСКОПІЧНОЇ
МЕТРОПЛАСТИКИ
В умовах сьогодення матковий фактор, що зумовлений різною патологією
порожнини матки, складаючи до 60% порушень репродуктивного здоров’я
та зниження фертильного потенціалу у жінок, передбачає використання
допоміжних репродуктивних технологій (ДРТ). Науково обґрунтовано
зв’язок вікового аспекту із частотою виникнення безпліддя. Позитивні
результати ДРТ безпосередньо залежать від низки факторів, серед яких вік
пацієнтки, акушерсько-гінекологічний анамнез, супутні патології, методи її
корекції та багато інших. Однією із найбільш поширених форм вродженої
маткової аномалії, яка у структурі гінекологічної захворюваності посідає
провідне місце серед внітрішньоматкової патології, є внутрішньоматкова
перегородка. Недостатньо вивчені репродуктивні результати у жінок пізнього
репродуктивного віку після гістероскопічної метропластики.
МЕТА ДОСЛІДЖЕННЯ.
Оцінка ефективності допоміжних репродуктивних технологій у жінок
пізнього репродуктивного віку після гістероскопічної метропластики.
Матеріали й методи дослідження. У ретроспективному дослідженні
проаналізовано медичну документацію 102 жінок, яким внаслідок маткового
фактора безпліддя, проведена гістероскопічна метропластика з подальшим
застосуванням ДРТ. З усіх пацієнток 68 мали первинну форму безпліддя,
34 – вторинну форму безпліддя. Середній вік жінок становив (31,8±4,2) роки.
РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ.
Частота вагітностей, що настали після хірургічної корекції, становила
83,9% (26/31), загальна кількість живонароджуваності на одне оперативне
втручання склала 80,6% (25/31), а загальна живонароджуваність на вагітність
становила 96,2% (25/26). Порівняння 26 вагітних і 5 безплідних жінок після
гістероскопічної метропластики не виявило істотної різниці в кількості
попередніх викиднів, особливостях лікування безпліддя в минулому, в
анатомічному розташуванні внутрішньоматкової перегородки або наявності
залишкової післяопераційної перегородки.
У групі первинного безпліддя клінічна вагітність з допомогою ДРТ
становила 45,68%, а живонародження – 38,9%, натомість в групі вторинного
безпліддя клінічна вагітність становила – 55,45%, а рівень народжуваності
склав 49% після гістероскопічної метропластики. У групі вторинного
безпліддя різко знизилася частота викиднів, позаматкової вагітності та
звиклого невиношування.
ВИСНОВОК.
Застосування допоміжних репродуктивних технологій у жінок пізнього
репродуктивного віку після гістероскопічної метропластики, має безумовно
позитивні результати як щодо настання вагітності, так і щодо її виношування
та живонародження. Частота настання вагітності після гістероскопічної
резекції перегородки склала 83,9%. 80,6% пацієнток завагітніли самостійно.
Загальна живонароджуваність на вагітність становила 96,2%.
РЕПРОДУКТИВНОГО ВІКУ ПІСЛЯ ГІСТЕРОСКОПІЧНОЇ
МЕТРОПЛАСТИКИ
В умовах сьогодення матковий фактор, що зумовлений різною патологією
порожнини матки, складаючи до 60% порушень репродуктивного здоров’я
та зниження фертильного потенціалу у жінок, передбачає використання
допоміжних репродуктивних технологій (ДРТ). Науково обґрунтовано
зв’язок вікового аспекту із частотою виникнення безпліддя. Позитивні
результати ДРТ безпосередньо залежать від низки факторів, серед яких вік
пацієнтки, акушерсько-гінекологічний анамнез, супутні патології, методи її
корекції та багато інших. Однією із найбільш поширених форм вродженої
маткової аномалії, яка у структурі гінекологічної захворюваності посідає
провідне місце серед внітрішньоматкової патології, є внутрішньоматкова
перегородка. Недостатньо вивчені репродуктивні результати у жінок пізнього
репродуктивного віку після гістероскопічної метропластики.
МЕТА ДОСЛІДЖЕННЯ.
Оцінка ефективності допоміжних репродуктивних технологій у жінок
пізнього репродуктивного віку після гістероскопічної метропластики.
Матеріали й методи дослідження. У ретроспективному дослідженні
проаналізовано медичну документацію 102 жінок, яким внаслідок маткового
фактора безпліддя, проведена гістероскопічна метропластика з подальшим
застосуванням ДРТ. З усіх пацієнток 68 мали первинну форму безпліддя,
34 – вторинну форму безпліддя. Середній вік жінок становив (31,8±4,2) роки.
РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ.
Частота вагітностей, що настали після хірургічної корекції, становила
83,9% (26/31), загальна кількість живонароджуваності на одне оперативне
втручання склала 80,6% (25/31), а загальна живонароджуваність на вагітність
становила 96,2% (25/26). Порівняння 26 вагітних і 5 безплідних жінок після
гістероскопічної метропластики не виявило істотної різниці в кількості
попередніх викиднів, особливостях лікування безпліддя в минулому, в
анатомічному розташуванні внутрішньоматкової перегородки або наявності
залишкової післяопераційної перегородки.
У групі первинного безпліддя клінічна вагітність з допомогою ДРТ
становила 45,68%, а живонародження – 38,9%, натомість в групі вторинного
безпліддя клінічна вагітність становила – 55,45%, а рівень народжуваності
склав 49% після гістероскопічної метропластики. У групі вторинного
безпліддя різко знизилася частота викиднів, позаматкової вагітності та
звиклого невиношування.
ВИСНОВОК.
Застосування допоміжних репродуктивних технологій у жінок пізнього
репродуктивного віку після гістероскопічної метропластики, має безумовно
позитивні результати як щодо настання вагітності, так і щодо її виношування
та живонародження. Частота настання вагітності після гістероскопічної
резекції перегородки склала 83,9%. 80,6% пацієнток завагітніли самостійно.
Загальна живонароджуваність на вагітність становила 96,2%.
