УЛЬТРАЗВУКОВЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ОРГАНІВ МАЛОГО ТАЗУ В ЖІНОК ІЗ НЕВДАЛИМИ СПРОБАМИ ДРТ НА ТЛІ ХРОНІЧНОГО ЕНДОМЕТРИТУ

Предметом дискусії залишається ефективність сонографічного дослідження в діагностиці хронічного ендометриту, незважаючи на високу доступність цього методу дослідження та ехографічні критерії хронічного ендометриту. Правомірність ехографічного діагнозу «Хронічний ендометрит» багато спеціа- лістів заперечують, але існує єдина думка про високу прогностичну цінність виявлених ознак для подальшої верифікації цієї нозології.
МЕТА – визначити діагностичну цінність ультразвукового дослідження (УЗД) органів малого таза для оцінки стану ендометрію в жінок із невдалими спробами допоміжних репродуктивних технологій (ДРТ) в анамнезі на тлі хронічного ендометриту.
МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ
На базі Медичного центру ТОВ «ISIDA-IVF» у період 2019–2021 рр. проведено проспективне дослідження в жінок із хронічним ендометритом і невдалими спробами ДРТ в анамнезі. До І і ІІ групи залучено 110 жінок репродуктивного віку з хронічним ендометритом і повторними невдалими спробами ДРТ, до контрольної – 40 жінок репродуктивного віку без пору- шення фертильності. УЗД органів малого таза виконано всім пацієнткам досліджених груп на 5–7, 12–15, 22–24-ту добу менструального циклу. Поро- говим значенням статистичної достовірності прийнято р<0,05.
РЕЗУЛЬТАТИ
У жінок із безпліддям на тлі хронічного ендометриту в анамнезі середня товщина серединного М-ехо в периовуляторний період у І групі (з прегравідарною підготовкою) становила 9,1±0,08 мм, у ІІ групі (без прегравідарної підготовки) – 7,6±0,9 мм, у контрольній – 9,3±0,1 мм і мала статистично значущі відмінності (р1,2<0,05, р1,3>0,05, р2,3<0,05). Тонкий ендометрій спостерігався в 16,3% пацієнток І групи (з прегравідарною підготовкою) та вдвічі частіше (30,9%; р1,2<0,05) – у жінок ІІ групи (без прегравідарної підготовки). Неоднорідна ехогенність ендометрію приблизно з однаковою частотою зустрічалася в пацієнток І і ІІ груп, а в контрольній групі її взагалі не було. При гіперпластичному макротипі хронічного ендометриту в обох групах переважали поліпи ендометрію, які у 2,5 раза частіше спостерігалися в пацієнток ІІ групи – 9,6% проти 3,6% у жінок І групи (р1,2<0,05). Частота виникнення вогнищевої гіперплазії ендометрію в досліджених групах не мала статистично значущих відмінностей – 1,8% і 5,4% (р1,2>0,05) відповідно. При гіпопластичному макротипі хронічного ендометриту тонкий ендометрій у 2 рази частіше відмічався у ІІ групі.
ВИСНОВКИ
Трансвагінальна ехографія має високу специфічність (96,6%), чутливість (55,2%) і діагностичну точність (68,2%). Критеріями об’єктивної готовності жінок до вагітності після прегравідарного оздоровлення є відновлення ехогра- фічної картини ендометрію зі значенням М-ехо>7 мм; нормалізація маткової гемодинаміки (RI<0,9, PI<3,0).