ВПЛИВ СВОЄЧАСНОЇ КОРЕКЦІЇ ЗАЛІЗОДЕФІЦИТНОЇ АНЕМІЇ НА ПЕРЕБІГ ВАГІТНОСТІ ТА ПОЛОГІВ
Залізодефіцитна анемія є актуальною проблемою сучасного акушерства, адже частота анемії під час вагітності складає 24,75%. Нестача заліза в організмі жінки має негативні наслідки як на перебіг вагітності, пологів, післяпологовий період, так і на майбутню дитину. Частота ускладнень корелює з тяжкістю анемії. Тому своєчасна діагностика та корекція анемії мають важливе значення для покращення перинатальних наслідків.
МЕТА ДОСЛІДЖЕННЯ.
Проаналізувати ефективність лікування залізодефіцитної анемії середнього та важкого ступеня важкості внутрішньовенними препаратами заліза у вагітних з групи високого ризику щодо акушерських кровотеч у підготовці до розродження.
МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ.
У дослідженні взяли участь 34 вагітних з анемією середнього та важкого ступеня у терміні гестації 28–30 тижнів. Перша група (n=12) – вагітні з анемією важкого ступеня; друга група (n=22) – вагітні з анемією середнього ступеня. Для встановлення діагнозу та контролю ефективності лікування проводилися такі лабораторні дослідження: рівень гемоглобіну, еритроцитів, гематокриту, феритину в плазмі крові та сироваткового заліза. Усі пацієнтки першої групи отримали 4 внутрішньовенних введення препарату заліза (залізо карбоксимальтоза), а саме по 500 мг кожні 7 днів, пацієнтки другої групи – двічі з інтервалом 7 днів. Контрольні лабораторні дослідження проводили через 7–8 днів та 2–3 тижні після початку лікування.
РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ.
Усі обстежені вагітні були з групи високого ризику щодо патологічної акушерської кровотечі, у зв’язку з наявною акушерською патологією (передлежання плаценти та placenta accreta), обтяженим акушерським анамнезом (рубці на матці після неодноразових оперативних утручань) та анемією. Середній показник гемоглобіну до початку лікування складав 65,8 д/л та 78,5 д/л у першій та другій групі відповідно, та феритину 12,8 нг/мл і 28,5 нг/мл відповідно. Через 7 днів після початку лікування починав підвищуватися рівень гемоглобіну, а через 2–3 тижні рівень гемоглобіну, феритину та сироваткового заліза відповідали нормі, що сприяло безпечному розродженню. Завдяки ефективному лікуванню анемії вдалося зберегти репродуктивну функцію у 88% жінок з групи високого акушерського ризику.
ВИСНОВКИ.
Лікування анемії перед розродженням є важливим для попередження несприятливих наслідків. Порівняно з пероральними препаратами заліза внутрішньовенні – демонструють швидше підвищення концентрації ге- моглобіну та безпечно коригують залізодефіцитну анемію у вагітних.
МЕТА ДОСЛІДЖЕННЯ.
Проаналізувати ефективність лікування залізодефіцитної анемії середнього та важкого ступеня важкості внутрішньовенними препаратами заліза у вагітних з групи високого ризику щодо акушерських кровотеч у підготовці до розродження.
МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ.
У дослідженні взяли участь 34 вагітних з анемією середнього та важкого ступеня у терміні гестації 28–30 тижнів. Перша група (n=12) – вагітні з анемією важкого ступеня; друга група (n=22) – вагітні з анемією середнього ступеня. Для встановлення діагнозу та контролю ефективності лікування проводилися такі лабораторні дослідження: рівень гемоглобіну, еритроцитів, гематокриту, феритину в плазмі крові та сироваткового заліза. Усі пацієнтки першої групи отримали 4 внутрішньовенних введення препарату заліза (залізо карбоксимальтоза), а саме по 500 мг кожні 7 днів, пацієнтки другої групи – двічі з інтервалом 7 днів. Контрольні лабораторні дослідження проводили через 7–8 днів та 2–3 тижні після початку лікування.
РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ.
Усі обстежені вагітні були з групи високого ризику щодо патологічної акушерської кровотечі, у зв’язку з наявною акушерською патологією (передлежання плаценти та placenta accreta), обтяженим акушерським анамнезом (рубці на матці після неодноразових оперативних утручань) та анемією. Середній показник гемоглобіну до початку лікування складав 65,8 д/л та 78,5 д/л у першій та другій групі відповідно, та феритину 12,8 нг/мл і 28,5 нг/мл відповідно. Через 7 днів після початку лікування починав підвищуватися рівень гемоглобіну, а через 2–3 тижні рівень гемоглобіну, феритину та сироваткового заліза відповідали нормі, що сприяло безпечному розродженню. Завдяки ефективному лікуванню анемії вдалося зберегти репродуктивну функцію у 88% жінок з групи високого акушерського ризику.
ВИСНОВКИ.
Лікування анемії перед розродженням є важливим для попередження несприятливих наслідків. Порівняно з пероральними препаратами заліза внутрішньовенні – демонструють швидше підвищення концентрації ге- моглобіну та безпечно коригують залізодефіцитну анемію у вагітних.
