ЕРЕБІГ ТА НАСЛІДКИ I ТРИМЕСТРУ У ВАГІТНИХ З РЕТРОХОРІАЛЬНИМИ ГЕМАТОМАМИ

МЕТА ДОСЛІДЖЕННЯ.

Провести аналіз клінічного перебігу вагітності та наслідки І триместру у вагітних з ретрохоріальними гематомами.

МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ.

Для досягнення поставленої мети на базі Багатопрофільного медичного центру «Лелека» проведено аналіз клінічного перебігу вагітності та наслідків І триместру у вагітних з ретрохоріальними гематомами. Обстежено 78 вагітних, І групу склали 48 вагітних з ретрохоріальними гематомами, контольну групу (КГ) склали 30 вагітних в І триместрі без ретрохоріальних гематом. Статистичну обробку результатів досліджень проведено з використанням стандартних програм «Microsoft Excel 5.0» та «Statistica 8.0».

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ.

З огляду на те, що ретрохоріальна гематома розглянута нами з позицій основного захворювання, що її викликало, тому особливості перебігу вагітності будуть оцінені у відповідних підгрупах: у вагітних з АФС, у вагітних з уродженою тромбофілією, у вагітних з інфекційно-запальним фактором, у вагітних з аномаліями розвитку матки та у вагітних з неуточненою причиною ретрохоріальної гематоми. Частота загрози викидня у групі з ретрохоріальною гематомою становила 100%, у КГ 2 (6,0)% випадків. Усі вагітні з ретрохоріальними гематомами, включені до дослідження, були госпіталізовані до відділення гінекології, середня тривалість перебування у стаціонарі становила 6±2 ліжко-дня. Вагітність, що не розвивається у терміни до 12 тижнів відзначена у 6 (12,5%) жінок у I групі, у КГ у 2 (6,0%) (p=0,0423). Використання методу логістичної регресії дозволило визначити шанс гестаційних ускладнень у І триместрі за наявності відшарування хоріону. Як показали результати аналізу I триместру, у вагітних з ретрохоріальними гематомами ризик вагітності, що не розвивається, в 2,8 разів вище (ВШ 2.8; 95%; ДІ 1.0-7.96) порівняно з вагітними в КГ. Ускладнення в І триместрі розглянуті нами в кожній із підгруп І групи, розділеної з домінуючої причини, що викликала відшарування хоріона та формування ретрохоріальної гематоми. У нашому дослідженні загроза викидня до 12 тижнів, із госпіталізацією відзначена у всіх вагітних із РХГ, незалежно від причини, прийнятої нами як домінуюча (тромбофілія, інфекційно-запальний фактор, аномалії розвитку матки та неуточнені причини) порівняно з вагітними у КГ. Формування ретрохоріальної гематоми була проявом загрози викидня. Частота вагітності, що не розвивається (у терміни до 12 тижнів) достовірно частіше зустрічалася в І підгрупі, серед вагітних з АФС та уродженою тромбофілією.

ВИСНОВКИ.

Наявність ретрохоріальної гематоми несприятливо позначається протягом I триместру. У вагітних з ретрохоріальною гематомою відзначена більш висока частота патології плацентації (передлежання хоріону), частота загрози викидня, що вимагає госпіталізації, частота загрози викидня. І найголовніше, вища частота втрати вагітності у терміні від 6 тижнів та до 11тижнів 6 тижнів.