ГІПЕРТЕНЗИВНІ РОЗЛАДИ ПІД ЧАС ВАГІТНОСТІ ЯК НАСЛІДОК ГЕСТАЦІЙНОГО ЗБІЛЬШЕННЯ МАСИ ТІЛА
ВСТУП.
Гестаційна гіпертензія та прееклампсія є одними з провідних ускладнень вагітності, пов’язаних з підвищеним ризиком материнської і перинатальної захворюваності та смертності. Наукові джерела вказують на наявність зв’язку між індексом маси тіла до вагітності та надмірним гестаційним збільшенням маси тіла (ГЗМТ) і розвитком гіпертензивних розладів у вагітних. Надмірне відхилення від рекомендованих норм приросту маси тіла під час вагітності асоціюється з несприятливими акушерськими та неонатальними наслідками, такими як мала для гестаційного віку маса плода, макросомія, кесарів розтин, гестаційний цукровий діабет, затримка редукції маси тіла після пологів та ризик формування ожиріння у дітей.
Метою роботи було встановлення взаємозв’язку між рівнем ГЗМТ та розвитком і перебігом гестаційної гіпертензії й прееклампсії у нормотензивних жінок.
МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ.
Обстежено 125 жінок – 31 вагітна з розвитком гестаційної гіпертензії, 43 вагітних із прееклампсією і 51 жінка з фізіологічною вагітністю. ГЗМТ оцінювали в кожному триместрі і в цілому за вагітність. Статистичний аналіз виконували на основі Microsoft Excel та «Statistica 12.0» (StatSoft Inc., USA).
РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ.
Доведено, що при надлишковому ГЗМТ достовірно збільшуються шанси розвитку гестаційної гіпертензії [OR=6,67] і прееклампсії [OR=6,67]. Показано, що у пацієнток з розвитком прееклампсії у трьох триместрах середня маса тіла була вища відносно групи контролю з найбільшими показниками надбавки ваги у другому і третьому триместрах. Надлишкове ГЗМТ підвищувало ризик розвитку гестаційної гіпертензії до 34 тижнів [OR=6,80] і ранньої прееклампсії [OR=6,30], збільшувало шанси розвитку тяжкої форми прееклампсії [OR=10,31] порівняно з рекомендованим ГЗМТ. При надлишковому ГЗМТ частота розродження до 37 тижнів при гестаційній гіпертензії та прееклампсії була відповідно в 5,0 і 5,1 разів вища проти пацієнток у контрольній групі (в обох випадках p<0,05).
ВИСНОВКИ.
Отримані результати мають наукове значення для розробки ефективних стратегій контролю маси тіла під час вагітності від ранніх термінів, що сприяє мінімізації ризику розвитку прееклампсії у жінок з нормальним ІМТ до вагітності.
Гестаційна гіпертензія та прееклампсія є одними з провідних ускладнень вагітності, пов’язаних з підвищеним ризиком материнської і перинатальної захворюваності та смертності. Наукові джерела вказують на наявність зв’язку між індексом маси тіла до вагітності та надмірним гестаційним збільшенням маси тіла (ГЗМТ) і розвитком гіпертензивних розладів у вагітних. Надмірне відхилення від рекомендованих норм приросту маси тіла під час вагітності асоціюється з несприятливими акушерськими та неонатальними наслідками, такими як мала для гестаційного віку маса плода, макросомія, кесарів розтин, гестаційний цукровий діабет, затримка редукції маси тіла після пологів та ризик формування ожиріння у дітей.
Метою роботи було встановлення взаємозв’язку між рівнем ГЗМТ та розвитком і перебігом гестаційної гіпертензії й прееклампсії у нормотензивних жінок.
МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ.
Обстежено 125 жінок – 31 вагітна з розвитком гестаційної гіпертензії, 43 вагітних із прееклампсією і 51 жінка з фізіологічною вагітністю. ГЗМТ оцінювали в кожному триместрі і в цілому за вагітність. Статистичний аналіз виконували на основі Microsoft Excel та «Statistica 12.0» (StatSoft Inc., USA).
РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ.
Доведено, що при надлишковому ГЗМТ достовірно збільшуються шанси розвитку гестаційної гіпертензії [OR=6,67] і прееклампсії [OR=6,67]. Показано, що у пацієнток з розвитком прееклампсії у трьох триместрах середня маса тіла була вища відносно групи контролю з найбільшими показниками надбавки ваги у другому і третьому триместрах. Надлишкове ГЗМТ підвищувало ризик розвитку гестаційної гіпертензії до 34 тижнів [OR=6,80] і ранньої прееклампсії [OR=6,30], збільшувало шанси розвитку тяжкої форми прееклампсії [OR=10,31] порівняно з рекомендованим ГЗМТ. При надлишковому ГЗМТ частота розродження до 37 тижнів при гестаційній гіпертензії та прееклампсії була відповідно в 5,0 і 5,1 разів вища проти пацієнток у контрольній групі (в обох випадках p<0,05).
ВИСНОВКИ.
Отримані результати мають наукове значення для розробки ефективних стратегій контролю маси тіла під час вагітності від ранніх термінів, що сприяє мінімізації ризику розвитку прееклампсії у жінок з нормальним ІМТ до вагітності.
